Глава 3. Тур шене

- Ти хоч розумієш, що вже майже світанок? А в мене зранку репетиція, до речі. – Я доїдала свій пудинг під жарти Іларія. Він впорався швидше за мене і тепер безупинно смішив. Я пригостила хлопця кавою і гадала, що на тому ми й розійдемося, але ж ні, Іларій своєю чергою пригостив мене пудингом та наполіг, щоб ми знову повернулися до води. Відтепер я називала його іхтіандром, а він глузував з того, як я збиралася оборонятися від нього ключами.

- В мене, щоб ти знала, теж сьогодні знайомство з новим танцювальним колективом. Тож, коли впадеш на якомусь тур шене, знай, що можливо ти не одна така.

- Ото так підтримав! – я вкотре розсміялася. Взагалі, в мене вже аж вилиці боліли, здається, я ще ніколи стільки не сміялася.

Іларій поглянув з уважністю та цього разу поставив підступне запитання:

- От дивлюся на тебе й дивуюся, ніби й смієшся, а очі все одно сумні. Що ж з тобою сталося, Єво?

Моя усмішка де й ділася. Я розвернулася до сонця, що вже майже зійшло. Такий прекрасний краєвид там, далі...

- Повір, Іларію, це справді не зовсім приємна історія, не хочу зараз про неї згадувати. Можливо колись. Але точно не сьогодні.

- Амурні справи задовбали?

- Я б сказала, купідон помилився.

Хлопець знизав плечима і теж поглянув у далечінь:

- Знаєш, а я вірю в них.

- В кого? В купідонів?

- Ага. А ще вірю, що вони точно ніколи не помиляються. Гадаю, рано чи пізно ти теж повіриш.

Я зиркнула на Іларія. Він беззаперечно найдивніший з-поміж всіх моїх знайомих, але в цьому і є якийсь його особливий неповторний шарм.

На репетицію я таки на декілька хвилин запізнилася. Вперше в житті! Це ж все Іларій, ми з ним ледь розійшлися. А ще ж треба було до ладу себе привести.

Дівчата потихеньку розігрівалися біля станка, а я прослизнула до роздягальні та почала швиденько перевдягатися.

- Єво, можна? Раптом що, я з заплющеними очима.

Арсен. Гарний настрій одразу як вітром здуло.

- Можеш розплющитися, я вже взуваюся.

Чоловік зайшов і почав повільно водити по мені поглядом. А в мене відчуття таке, ніби ганчіркою по тілу ковзають.

- Що ти хотів, Арсене?

Він з підозрою примружив очі:

- Щось сталося? Якась ти інша сьогодні.

- Тобі здалося.

Погляд Арсена став ще більш пронизливим:

- Ти погано спала? Чи твій фокусник нарешті тебе знайшов?

Болісний поштовх зсередини змусив мене завмерти. Легені стиснуло, дихати стало важко. Мені хотілося скоріше вийти звідси, хотілося, аби кляті слова Арсена йому в горлянці застрягли! Та я не можу піддаватися емоціям, бо повертатися мені нікуди. Я проковтнула його спробу вколоти мене і запитала прямо:

- Що тобі потрібно? Ти прийшов сюди, щоб запитати про те, як я ніч провела? Вибач, але це зовсім не твоя справа. – Я зібрала волосся у хвіст та поквапилась до дівчат. Але Арсен не зміг промовчати, коли я проходила повз нього:

- Він давно припинив мені телефонувати, Єво. Він забув про тебе. Ти йому більше не потрібна. Змирися з цим.

Отрута від його слів таки опекла. Мої руки стиснулися в кулаки, я зупинилася та стрімко розвернулася до чоловіка:

- Послухай, коли я приїхала до вас з дівчатами, ти погодився ні про що мене не розпитувати і не пхати свого носа у моє приватне життя. Щось змінилося? То хоч поясни, що саме? – я ледь трималася, аби не дати йому ляпаса. Коли раніше він мене просто дратував, то тепер Арсен викликав справжню лють!

- Мені набрид твій стан! Ти ніби не з нами, а десь у своєму світі, Єво! У твоїх рухах більше немає життя, ти – робот, я не відчуваю ані пристрасті, ані жаги до танців.

- І що це означає?

Атмосфера розпалювалася. Очі Арсена горіли від невдоволення. Дівчата якось розповідали про його методи покарань за неслухняність та порушення дисципліни, він усував від виступів, повертав додому, вміло впливаючи на свідомість так, що здавалося, ніби настав кінець світу. Але то не про мене. Моєю свідомістю вже достатньо награлися, більше я цього не дозволю. Навряд він поверне мене додому, але зайвий раз вислуховувати його закиди, бажання теж не виникало.

- Гадаю, час підготувати сольний виступ. Люди повинні побачити, яка ти унікальна.

Знов за рибу гроші!

- Ні, Арсене. Ми вже розмовляли на цю тему і тобі відома моя думка. Ні про які сольні виступи й мови не може бути.  

- А як же тоді всі навколо дізнаються про твій талант?

- Послухай, це тебе длубає зробити з мене зірку та задовольнити свої амбіції. Мені воно не потрібно. Я буду танцювати разом з дівчатами і крапка. Якщо не подобається, то можу піти. – Хай йому грець! Слова вилетіли, перш ніж я змогла надати їм якоїсь коректної форми. Якщо він зараз погодиться, я навіть не знаю, що робитиму!

Чоловік завів голову назад, придивляючись, наскільки непохитне моє рішення. Я не знаю, що він побачив, можливо твердість, можливо впертість, але тон його знизився: