Пролог

Як змінюються люди? Як це стається, та що може цьому перешкодити? 

Важкі запитання, проте відповіді на них таки мають бути. Відповіді складні та болючі, доленосні та вічні. Зазвичай всі бажають кращого, думають про зміни у бік світлого, та, на жаль, частіше стається навпаки. Несподіванки та нові відкриття не бувають тільки хорошими. Рано чи пізно кожного знаходить своя чорна доля, чорна частина життя. Саме з цього моменту, питання стосується вже не буденних справ особистості, а її життя взагалі. Чорна стрічка зовсім різна у різних людей. Комусь щастить легко її подолати, а хтось залишається із нею на все життя, та все ж таки: що, чи радше хто допомагає нам у скруті? Відповідь очевидна: це справи або люди, які залишають нас нами, не дають обірвати зв'язок з реальністю…

А що як знищити ці канали порятунку, або стане занадто пізно? Що відбудеться з людиною, яка лише вчора була, здавалося, собою, а насправді неквапно вмирала через те, що невідомо нам, оточуючим? Може, ми мали і могли щось змінити, та якщо все вже втрачено, немає потреби його вкотре обдумати та переварювати. 

Саме це відчуття втоми, виснаження і безвиході призводить до найгіршого, що тільки може статися з людиною. Воно непоясниме для тих, хто пройшов його легко. Воно найпотаємніше з усіх наших таємниць. Воно потужніше, ніж усі емоції, що спіткають людину за життя. Цей феномен можна назвати одним словом. Це – фінальний ривок.