10

…Яна картала себе весь наступний день. Називала себе нікчемою і дурепою. Це ж треба було бути такою довірливою простачкою, думала жінка. Знову піддатися чарам цього обманщика й зрадника. Вже вкотре дозволити те чого ніколи не можна було б дозволяти. Прекрасно ж знала що надіятися і сподіватися немає на що. Він скористається її слабкістю а потім знову кине, як вже зробив це якось в минулому. А їй залишиться тільки шкодувати за скоєним і знову терзати себе тужливими спогадами.

День наближався до завершення і до закінчення зміни у жінки залишалося менше години. В кав’ярні було порожньо, тільки за віддаленим столиком, спиною до шинквасу сидів одинокий відвідувач. Яна сердито зиркнувши на нього і підійшовши, ледь стримуючи роздратування, поспиталася:

– Чогось бажаєте?

– Та мабуть філіжанку кави, – відповів відвідувач і офіціантка вражено зрозуміла що це Сашко.

Чоловік піднявся з-за столика. В його руках не знано звідки з’явився розкішний букет квітів. Щиро посміхнувшись він змовницьке підморгнув жінці і додав:

– Однак цього мені сьогодні точно буде замало. Ще б я хотів запропонувати одній милій і симпатичній білочці свою руку та серце. Надіюся вона відповість мені взаємністю і погодиться стати моєю дружиною. Як гадаєте, ці бажання збудуться?

– Звісно збудуться, – ледь змогла промовити Яна відчуваючи себе в обіймах того кого безумно кохала вже стільки років. – Все у тебе збудеться милий, навіть не сумнівайся в цьому.