9

…В помешканні Яни було тихо і затишно. Таке собі жіноче гніздечко, невеличка двохкімнатна квартира з крихітною кухнею, де з першого погляду була помітна рука дбайливої ґаздиньки. Навкруги все ретельно прибрано і акуратно розставлено по своїх місцях. Мені, одинокому недбалому нечепурі, хоча б дещицю такого порядку і чистоти вдома.

Поки я мив руки жінка швидко переодягнулася і взялася за приготування вечері. В повітрі запахло смаженою яєчнею і свіжо нарізаними овочами. Під дзюркотіння води з крану мені раптом подумалося про те як би склалося моє життя якщо б я тоді не наробив тоді таких фатальних дурниць. От повернувся б тоді в рідне містечко, одружився на Яні і зараз мабуть був би щасливим люблячим сім’янином. Однак не судилося і назад уже нічого не повернути.

Відігнавши ці нав’язливі думки я пройшов на кухню. Нехитра вечеря була уже готова і Яна в квітчастому домашньому халатику запитально зиркнувши в мою сторону поцікавилася:

– Вип’єш?

Я кинув головою на знак згоди і вже на мить на столі, поряд з духмяним омлетом і салатом мізерія, наче за помахом чарівної палички з’явилася пляшка амарето.

– Вибач, нічого міцнішого вдома немає, – промовила жінка.

– Нічого, – заспокоїв її я. – Після стількох порцій кави це буде наче справжній нектар.

Ми вечеряли мовчки. Яна виявилася вправною куховаркою, зготовлені нею страви були напрочуд смачними і зголоднілий за день я наминав їх так що аж за вухами лящало. А вона сиділа поряд, до своєї тарілки майже не торкалася, тільки час від часу підливала собі і мені темно-коричневого напою з присмаком мигдалю та не зводила свого задумливого меланхолійного погляду.

Коли з яєчнею і салатом було покінчено, а пляшка спиртного наполовину спорожніла жінка піднялася із-за столу й почала збирати брудний посуд. Я взявся їй допомагати з неабияким здивуванням швидко зауваживши як це все у нас виходить злагоджено, по сімейному. Так наче ми це разом робили незліченну кількість разів ось уже який вечір поспіль.

Допомагаючи Яні я випадково торкнувся її руки і зі здивування відчув що при цьому мене ніби легко штрикнуло електричним струмом. Чого б це? Звідки така дивна й хвилююча бентега в душі? Невже глибині мого єства ще щось залишилося з тих палких пристрасних почуттів, які там палали в далекій юності? Чи може серце болісно щемить лише від надмірно випитої дози кави?

Не знайшовши відповідей на ці непрості запитання я завів з жінкою довготривалу бесіду. Спершу розповів Яні про всі подробиці власного життя. Чесно, відверто, щиро. Не приховуючи ні поганого ні хорошого, що в нім було. Ділився наболілим. Відкривав душу. Просто розказував про те що трапилося зі мною за ці роки, що ми не бачилися і не спілкувалися.

Жінка уважно слухала не перебиваючи і не задаючи зайвих запитань. Коли ж я нарешті закінчив свою розповідь вона на деякий час задумалася. Мовчки ми випили ще по келиху спиртного. Потім Білочка сумно зітхнувши взялася розказувати про своє особисте життя-буття. Воно виявилося таким же безрадісним й нещасливим як і моє. Ми обоє практично повторювали неприглядну долю одне одного.

Розмова затягнулася далеко за північ. Завершили ми її коли до світанку залишились лічені години. Яна постелила мені у вітальні а сама усамітнилась в своїй кімнаті. Я роздягнувся і пірнув під ковдру хоч прекрасно розумів що заснути сьогодні мені не вдасться. Надто багато чого трапилося в цей день, надто багато треба було обдумати, надто багато неоднозначних емоцій вирувало тепер в моїй душі.

Я лежав сповна віддавши свою свідомість на поталу тужливим спогадам далекого минулого і гострим почуттям гіркого жалю. Раптом тихе поскрипування дверей відірвав мене від цього «захопливого» дійства. Піднявши голову з неабияким здивуванням розгледів у нічній темряві неясний силует Яни.

Жінка повільно підійшла до моєї постелі і ледь чутно поцікавилась:

– Ти зручно влаштувався? Більше нічого не потрібно?

– Так, все чудово, – коротко відповів я і відразу ж додав. – Вибач мені, Білочко.

– За що? – щиро здивувалась жінка.

– За все те непотребство що я вчинив з тобою.

– Я не ображаюсь на тебе, – промовила Білочка. – Давно вже все простила.

Вона стояла за крок від мене. Така близька і водночас далека. Мої ніздрі лоскотав приємний аромат її тіла. Слух вловлював схвалюваний подих Яни. Перед поглядом відкривалась жіноча фігурка к короткому ажурному пеньюарі. Я очманіло відчував, як непереборне бажання і жага близькості жарким полум’ям опалило моє єство.  Соромно зізнатися, та в цю мить єдине про що я міг думати так це те як оволодіти зараз цією спокусливою жінкою.

Моя рука самовільно прослизнула до її ноги а долонь ковзнула по гладенькій шкірі під коліном. Я легенько потягнув Яну до себе і вона не вагаючись піддалась. За мить жінка вже була в моїй постелі. Вона накрила мене своїм тремтливим тілом, довірливо пригорнулася, ніжно обійняла. Наші вуста знайшовши одні одних злилися в нескінченно-довгому й солодко-блаженному поцілунку.

Це було неймовірно прекрасно. Я лагідно погладжував долонями її шийку, плечі, спинку і ноги. Руками спритно проник під пеньюар Яни з приємністю відзначаючи, що спідньої білизни на жінці вже немає і можна без перешкод вдовольнятися її інтимними принадами. Можна відкинувши всілякі умовності насолоджуватися цими пругкими персами, гострими шпичаками сосків, тугими стегнами й палаючою від збудження розкішницею. Можна торкатися, пестити і цілувати ці безцінні скарби. Можна все чого тільки хотіли і прагнули мої багата уява і буйна фантазія.