8

…Та незабутня ніч назавше закарбувалася в пам’яті Яни. Подруги розповідали що перший раз буде дуже боляче й неприємно. Дзуськи. Дівчині дуже сподобалося все те що тоді відбулося між нею й Сашком. Такого задоволення й насолоди вона ніколи досі не відчувала в своєму житті. Пристрасть була настільки шаленою й бурхливою що Яна навіть на мить знепритомніла під час кульмінації близькості.

Дівчина й не підозрювала, що це стало початком кінця їх стосунків. Хоч спершу ніщо не провіщувало такого паскудного фіналу. Просто незабаром в їхнє життя закралась маленька неприємність. Сашко закінчивши школу мав їхати на навчання в столицю і це означало що бачитися вони вже будуть нечасто. Не буде більше таких жаданих побачень кожного вечора, гарячих обіймів, соковитих поцілунків й темпераментних любощів.

Яну від’їзд коханого надзвичайно засмутив. Вона боялася, що відстань й розлука зашкодять їхнім стосункам. Юнку неабияк тривожили думки про те що під впливом нових вражень, знайомств і розваг хлопець охолоне в своїх почуттях до неї. А ще ж в столиці чимало гарненьких дівчат котрі неодмінно захочуть спокусити Сашка. Чи зможе він не піддавшись звабі зберегти вірність та згодом повернутися до неї?

Не зміг і не повернувся. Сумніви й тривоги Яни все ж стали реальністю. Її коханий доволі скоро забув про свою Білочку, не відповідав на листи, майже перестав приїздити додому, а коли й з’являвся то вперто уникав зустрічі з нею. Не одну ніч юнка проплакала в подушку не змозі збагнути причини такої безсердечної поведінки хлопця. Вона терзала себе безліччю запитань на котрі вже нікому було відповідати. Дівчина неодноразово подумки звинувачувала і себе в тому що трапилося, хоч прекрасно розуміла що ні в чому не винна.

Десь за рік розлуки, коли сердечний біль трохи вщух, дівчина дійшла до розуміння того, що він вже ніколи не повернеться до неї. Сашко вибрав свою життєву стежину, де їй не знайшлося місяця, і очікувати від нього на відновлення колишніх стосунків було безнадійною справою. Все залишилося в минулому, в хвилюючих спогадах і солодких снах про неповторну сонячну юність.

А поза спогадами й снами була звична реальність з повсякденними справами, клопотами, невдачами й радостями. Закінчивши містечкове училище Яна влаштувалася працювати продавчинею в крамниці. Там і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Він не був красенем і не мав такої харизми й шарму як Сашко. Та хлопцем був щирим і доброзичливим. Дівчина не вагаючись згодилася стати його дружиною, сподіваючись що сімейне життя змусить забути її про своє перше кохання.

Разом вони прожили майже десять років. За цей час у них, як і у кожній родині, траплялося всяке. Дріб’язкові непорозуміння й приємні сюрпризи, гіркі образи і щирі прощення, бурхливі сварки й довгождані примирення. Не було лише одного – любові. Незважаючи на відчайдушні старання Яна так і не спромоглася покохати свого чоловіка. Він спершу намагався завоювати почуття власної дружини, та потім переконавшись що це неможливо запив і почав гуляти на стороні.

Яна не докоряла йому в цьому. Знала, що сама спричинила цю чоловічу зраду. Однак терпіти таке не могла та й не хотіла. Тож одного разу зібравши свої речі назавше покинула і чоловіка й рідну домівку. Перебралась в це місто, знайшла житло й роботу, зажила нудним та одноманітним життям. Про колишнього чоловіка майже не згадувала, лиш раділа з того, що долею не судилося їм мати спільних дітей…