7

…Я прийняв пропозицію Яни. А що мав робити? Приятель десь запропастився. Переночувати, як не крути, а було ніде. Та й поговорити з Білкою мені треба було. Винуватий я був перед нею. Дуже винуватий. І хоч розумів що помилок минулого мені вже не виправити й на прощення ніякої надії не має, та все ж хотілося ще хоч раз відверто побесідувати з нею на прощання.

Прямуючи до дому Яни я раптом зловив себе на думці що й досі не здатен визначити які у нас відносини були тоді. Друзі, коханці, закохані? Без сумніву Білочка була шалено закохана у мене до повної безтями. Це було примітно по її поведінці, по поглядах і посмішках котрі вона дарувала мені при кожній зустрічі. Вона наче сяяла від радості й щастя коли ми були разом.

А от я? Тоді, в роки юності, мені видавалося, що і я щиро кохаю її. Я був впевнений в тому і коли зізнавався дівчині про свої почуття, і коли обіймав й цілував її і навіть коли спокусивши позбавив незайманості. Яна насправді неабияк подобалася мені і всі плани та мрії на майбутнє було пов’язане саме з нею. Всі свої обіцянки та клятви я давав від чистого серця.

Однак подальше життя владно розставило все на свої місця. Закінчивши школу я подався продовжувати навчання в столиці. Велике місто, яскраві враження й емоції від нього спершу заполонили всі мої думки. Нові друзі, розваги і навчання відсунули на другий план Яну та наші близькі відносини. Я почав потихеньку забувати про неї, її милу посмішку та солодкі вуста. Непомітно стиралися з пам’яті наші щоденні побачення, теплі обійми й палкі поцілунки.

Звісно це було непорядно й нечесно, та тоді я цього не усвідомлював. Був молодий, дурний, нерозважливий. В рідне місто приїздив все рідше та рідше. З Яною ми практично перестали бачитися. Ні мобільних, ні Інтернету ще не було і єдиним способом спілкування були поштові листи. Білочка неодноразово писала мені, та я ніколи не відповідав. Якось було не до цього.

Врешті-решт втративши всяку надію дівчина дала мені спокій. Вона знайшла собі якогось хлопця в нашому містечку й незабаром одружилася з ним. Не залишився в боргу і я. На моєму курсі була доволі симпатична дівчина котрій я запропонував свою руку й серце. Вона з радістю їх прийняла і не минуло й півроку як ми побралися. В рідне містечко я надалі приїздив тільки як гість батьків.

Моє сімейне життя не склалося. Доволі скоро виявилося що я з дружиною абсолютно не підходимо одне одному. Ми були настільки різними, що про щасливе майбуття й мови бути не могло. Тільки нескінчені докори, звинувачення, крики та сварки. І так кожній день без винятку. Все це настільки втомлювало й дратувало, що врешті-решт не придумавши нічого кращого ми розлучилися.

З тих пір я залишаюсь один. Щоб не перейматися самотністю сповна віддався роботі. Спершу працював на одну вельми солідну компанію. Потім на відкладені збереження започаткував власний бізнес. Став власником невеличкої транспортної фірми. Тепер от роз’їжджаю по всій країні, шукаю клієнтів для вантажних перевезень. На особисте життя не має ні часу ні бажання…