Розділ 2. Пост

- Ого! Нічогенька у тебе квартира!

- Дякую! Ми тільки нещодавно ремонт закінчили. - відповіла Клер.

- Я бачу! Останнього разу я була у тебе коли? Пів року тому? - відповіла Лєра.

- Ага. Давненько ми з тобою не зустрічались лише вдвох.

- Ну, я піду руки помию, ти поки пороздивляйся. - відповіла Клер і вийшла з кімнати.

Лєра залишилась одна. Вона ще раз оглянулася кімнатою - та була щонайменше вдвічі більша за її частину кімнати (Лєра жила в одній кімнаті з братом, тому їм довелося розділити її навпіл). Увагу дівчини привернув стіл Клер - там були кілька її нещодавніх робіт. Лєра погортала малюнки - всі вони були чудовими, але один чітко виділявся. Робота була більш чіткою, яскравою.

- Лєра? - Клер зайшла в кімнату.

- Клер, цей малюнок! - Лєра взяла роботу і дала її в руки Клер.

- Де ти його взяла? І що про нього? - Клер закидувала питаннями Лєру, тому що це був саме той малюнок. - Ти знаєш хто тут намальований?

- Та ні, Клер! Просто він нереальна! - сказала Лєра. - Ти повинна запостити це!

- Та ні, просто забудь про нього. - відмахнулася Клер.

- Навіть не намагайся! Не смій мене відговорювати! - наполягала Лєра.

- Я бачу, ти не кинеш це, - змирилася Клер. - Але я виставлю це хіба що анонімно.

- От і домовилися! - повеселіла Лєра.

Решта вечора пройшла звичайно. Дівчата створили анонімний акаунт, сфотографували роботу і виставили її. Лєра була рада, що хоч раз вмовила подругу запостити щось з її робіт. Потім вони просто дуже довго говорили і ввечері вже розійшлися.

- Клер?

- А... Вибач, що ти казала? - Клер знову відволіклася.

- Так, я питав чи не хочете сьогодні в кіно після уроків.

Це був Флін. В животі Клер все стислося.

- Ні, я пас! У мене іспанська.

Лєра відмовилася. Це був її шанс!

- Так, сьогодні я вільна. - Клер на це наважилася. - То що, на який фільм йдемо?

Лице Фліна скривилося на секунду, але потім все знову стало як раніше, він почав посміхатися і відповів:

- "Всім хлопцям, яких я любила раніше. Разом і назавжди." - сказав Флін. - Це 3 частина.

- Я знаю, це ж мій улюблений фільм! - Клер посміхнулася.

- Ну що, побачимось пізніше? - сказав Флін і пішов.

Клер була щаслива. Вона йде на побачення з хлопцем, в якого вона таємно закохана!

- Бачила цей новий популярний серіал? - Лєра перервала її думки. - Джинні й Джорджія.

- О так! Ненавиджу драму на рівному місці! Тобто, вони могли обійтися без неї, але ж ні! Потрібно було все знищити. - Клер ненавиділа таке скло. - Тобто, звичайно, я люблю драму, без неї нецікаво, але ж не потрібно перегравати! Якби я була на їх місці, я б ніколи так не зробила!

- Ну так, в цьому ти права. - погодилась Лєра. - Вони трішки перегнули планку.

Але Клер вже було не зупинити. Дівчина дуже любила книги і серіали, тому з роками стала експертом з гарних і поганих серіалів, і їй дуже не подобалося витрачати свій час на якісь жахливі недоробки.

- Трішки? Вони ДУЖЕ перегнули планку! Наприклад, коли головна героїня не може вибрати між двома дуже гарними, з гарним характером хлопцями. О, а ще знаєш, коли в творі все будується на співпадіннях і все нелогічно? Ми якось на літературі таке читали - це було жахливо! - лице Клер палало.

- О таааак! Про співпадіння повністю згодна! - змирилася Лєра, тому що знала, що Клер любила цю тему, і так само сильно любила пояснювати, чому саме їй не подобається той чи інший серіал або книга.

Але Клер досить швидко заспокоїлася, це не було чимось феноменальним для неї. Їй потрібно було на урок, але дівчина мала якесь дуже дивне погане передчуття. Щось підказувало Клер, що їй не потрібно йти на цей урок. Біологія. Вона ненавиділа біологію. А ще вона не зробила домашнє завдання. Все вказувало на те, щоб не йти. Тому Клер не пішла. В принципі, один пропущений урок нікому не зашкодить.

Вона сиділа в парку. І тут дівчина побачила його. Того самого хлопця зі сну. Він був таким живим, таким привабливим, що у Клер аж перехопило дух. Вона так і захотіла підійти до нього. Але щось в його аурі, його атмосфері трохи напружило Клер. Тому поки дівчина просто сиділа і свердлила його очима, вивчаючи кожну деталь в ньому. І ця куртка... Вона бачила її тільки у нього, і в цьому Клер була впевнена. Ця куртка ніби була чимось особливим для нього, вона аж відчувала це десь підсвідомо. Дівчина придивилась. Біля напису був ще один підпис. Це було не слово, а скоріше специфічний символ. Вона побачила його ще раніше, але гарно його роздивитись Клер змогла тільки зараз. І це точно не було дизайнерським логотипом. Було зрозуміло, що такої куртки більше ні у кого не може бути. Тому це був саме він. Клер все ж кинулась за ним, але було вже пізно. Він пішов. Дівчині хотілось розплакатись. Вона тільки що мала шанс зустрітися з ним! З людиною, через яку вона не може спати вже тиждень! З людиною, з якою відчуває цей дивний зв'язок! Але ні! Вона не побачила навіть його лиця. Клер була у відчаї. А ще зла. На себе, на ці дурні сни, на весь цей світ!

Вона глянула на годинник. Їй вже потрібно було повертатися на уроки. Наступним уроком була алгебра. Ну, не так погано. Клер пішла.

Уроки закінчились.

- Клер? Що, історія знову повторюється? Де ти весь час витаєш? І чому тебе не було на біології? - це була Лєра. Боже, Клер знову відволіклася!

- Так, так, я тут. Я ніде не витаю. Просто прокручую сценарій, як моя мама вб'є за прогуляну біологію. До речі, що я пропустила? - Клер не хотіла говорити чому вона пропустила біологію, тому що сама цілком не знала чому.

- Та, нічого особливого. Просто ця горгона повиставляла всім по 1, хто не зробив домашнє завдання, уявляєш! - Лєра розповідала щось ще, але Клер вже її не слухала. Думками вона знову була у парку, досі відчуваючи присутність цього хлопця.

- Клер?

- Так, добре що мене не було! А то я взагалі не робила. - сказала відмахуючись Клер.