Ненаситність людської душі

Усі ми живі люди, і у кожного з нас є своя мета, цілі, бажання.  Проте наші бажання можуть стати егоїстичними, наша мета чи ціль може зробити з нас холоднокровних які ідуть по головам інших заради досягнення цілі. Людська натура ніколи не наситится, і їй ніколи не догодити, якщо людина чогось хоче вона зробить все щоб це отримати, а коли отримає то захоче чогось нового і це стане причиною нової проблеми. У джерелах народної мудрості є багато тверджень про ненаситність людської душі. Звичайно я знаю не зовсім багато у свої юні роки, проте можливо те про що тут іде мова, допоможе комусь стати краще і зрозуміти в чому суть існування людини. Також просвітлення можна знайти і в релігія світу, які теж навчають людину мудрості та духовного возвищення. Мудрість приходить з часом, мудра людина не озираєтся назад а йде своїм шляхом не зупиняючись, мудрості можна навчитись, адже ми вчимося на власних помилках, ніхто з нас не повторю одну і ту помилку двічі. Якщо не возвеличувати вихвалянням деяких обраних, то в народі не буде заздрощів, якщо не вихваляти клейноди матеріального світу, то не буде злодіїв іншими словами, якщо не виставляти напоказ об'єкти пристрасті, то й не буде спокус, мудрий правитель не створю народові таких спокус, але піклуєтся про те щоб  народ був ситим, це ліквідує пристрасті і зміцнює здоров' я підданих, так правитель прагне щоб у його народу не було спокус тоді і глибокопорочні люди не посміють діяти, лікар не лікує хворого за гроші, він робить це зі свого обов' язку. Мудрий прав иль має свою стратегію правління і він робить усе на благо народу це показу його турботу про народ.