Філософський авангард

Суспільство

Леви й вовки,
Коти й миші,
Пани й раби,
Живі й мертві.

Суспільство,
Всьому голова.
На мерця ярлик,
Живого.

Хто ти?
Мовчи.
Бо питання,
До інших.

Лише вони,
Вирішують,
Хто ти.
Така система.

Судове рішення,
Адвокатів нема,
Лише ти і суд,
Ти і звинувачення.

Суддя — вбивця,
Слухачі — мудаки,
Система — гнила.
Звинуватять ні за що.

Гроші все вирішують,
Кажеш собі ти,
Це правда?
Чи не зовсім?

Чи вони змінять,
Тебе?
Лише для інших,
Ти не ти..

Суспільство,
Всьому голова.
Немов скло,
На очах у людей.

Тільки скажи,
Ти ж той суддя?
Робиш вироки,
Без правди.

Ярлик на шию,
Ти повісив.
Вбиваєш інших,
Слідчих обмаль.

Кому цікаво,
Хто кого?
Чи заслужено?
Що вішати?

Ярлик—
Душить,
Ярлик—
Вириває.

Влада псує?
Лиш її брак.
Влада над собою,
Вища навичка.

Не вбивати,
За купюри?
Дуже складно.
Навіть себе.

Та що там себе!?
Навіть собаку.
Бо насильство—
Запорука існування.

Прогрес?
Деградація?
Насильство—
У топі.

Ну, як завжди.
А коли інакше?
Коли не гризли,
Горлянки іншим?

Суспільство,
Всьому голова.
Воно навіть,
У мертвому лісі.

Хто ти?
Без нього —
Може ніхто.
Може хтось.

Та суспільство,
Всьому голова...
Як не ненавидить,
Та чи ти не є ним?

Подобається

#735 в Різне
#74 в Поезія

Відредаговано: 27.02.2026