Розділ 8.

23 січня 2023 р.

           Олеся послала Владу фото з келихом кави і написала:

— До речі, щодо кави: ))

— Я пам’ятаю – розрахунок натурою : )) Чи кави вистачить?

       Олеся теж поставила смайлик:

— Не переживай так.

— Добре. Чоловік до 40 років боїться, що жінка скаже «Ні», а після 40 – що скаже «Так».

— Я нікого ні до чого змушувати не буду: ))

— Ось цього я і боюся.

— Чому?

— Та ні, все ок. Я жартую.

— Я теж – щодо розрахунку натурою. Так що можеш розслабитися. Але може конкретизуємо дату?

         Насправді Олесі вже набридла ця невизначеність і їй дуже хотілося домовитися про зустріч на певний день.

— Дивись, тут є два моменти. Перший – це те, що я зараз без роботи і економлю кожну копійчину. А тут (в селі) життя дешевше. Я думаю, коли зможу приїхати до Києва. Якщо донька піде в школу- то орієнтуюсь на 27 січня. Ти збираєшся кудись їхати? Які плани в тебе?

— Та поки що в Киеві.

— Олесю, я нікуди не зникну. Каву вип’ємо обов’язково.

— Добре, давай не робити з цього проблему.

           Олеся відчула, що починає «тиснути» і не хотіла змушувати Влада щось робити поза його бажанням.

— Та нема проблем. Я тобі щиро кажу – не ухиляюсь і не брешу. Я бачу, що тобі здається, що я уникаю нашої зустрічі. Але це не так. Я дуже добре ставлюся до тебе. І наша зустріч буде наступного дня після мого приїзду.

— Але я не хочу, щоб у тебе склалося враження, що я на тебе тисну. Тому буде як буде.

— Ось найцікавіше те, що я хочу тебе заспокоїти. Ти не тиснеш. Якби було щось не так – то я міг би різко відповісти. Тож не переживай із-за цього.

25 січня 2023 р.

        У Олесі вже ввійшло в звичку починати спілкування з Владом з якоїсь картинки з Інтернету. Ось і зараз вона надіслала йому зображення з надписом: «Будь вдячна колишньому хоча б за те, що ти тепер точно розумієш, який чоловік тобі не потрібен».

Влад одразу ж відповів:

— Тобі потрібно забути це – воно тебе тягне назад.

— Я намагаюсь, проте 20 років так просто не забути. А ще в мене добра пам’ять і не виходить образи швидко забути. А в тебе?

— Ні. Просто припинив спілкуватися з людьми, які мене образили.

— Так, у мене взагалі за минулий рік відбулася переоцінка цінностей та людей.

— У мене теж. То не жалкуєш про це?

— Та ні…

27 січня 2023 р.

Олеся поставила нове фото на свій профиль в соцмережі - була зображена там в чорних облягаючих джинсах скинні та яскраво-синьому светрі, до того ж схудла за останній час і знала, що виглядає добре -  і того ж дня Влад написав їй:

— Гарне фото!

— Дякую! До речі, сьогодні рівно 2 місяці з того моменту, як ми з тобою почали спілкуватися…

— Ого. То ти хочеш відзначити?

— Чому ні?

— Як ти це бачиш? Вдома— вино, плед, фільм?

Олеся спочатку не сприйняла серйозно цю пропозицію – все одно він ще в селі, то мабуть жартує, тому вона відповіла:

— Можливо: )) А ти як це бачиш?

— Так я ж вже запропонував тобі формат зустрічі…

— Ти маєш на увазі онлайн?

— Ні, в реалі думав зустрітися.

—То ти серйозно? Ти в Києві вже?

— Завтра приїду.

    Тут Олеся просто впала в ступор – ось так просто? І він зразу хоче їхати до неї додому?! Ні, до цього вона не була готова— спочатку хотіла десь зустрітися на нейтральній території, подивитися на нього, пригадати свої почуття, а потім…буде видно. Тож написала Владу:

— Давай спочатку зустрінемося десь в кафе, а після можна і фільм подивитись: ))

— Ок.

— Тільки я завтра працюю, отже можемо в неділю чи понеділок зустрітися.

— Краще в понеділок.

— Домовились.

      Тож зустріч повинна була відбутися за 2 дні. Олеся була в радісному передчутті – нарешті вони побачаться! «Сподіваюсь, цього разу він не захворіє… І як все пройде? Чи сподобаюсь я йому? Чи поїдемо ми потім до мене додому? А там – чи буде якесь продовження?» - ці питання не давали Олесі заснути, і вона ще півночі крутилася в ліжку.