Розділ 7.

22 січня 2023 р.

      Цього дня Олесі було особливо сумно. Вона гостро відчувала свою самотність – хоч і не сумувала за колишнім чоловіком, але іноді не вистачало когось поруч. Дочка переїхала до свого хлопця і будувала своє сімейне гніздечко.

Тож наливши собі келих чаю, Олеся написала Владу:

- Привіт! Мені сьогодні щось сумно.

Він відповів майже одразу:

- Коли один- завжди сумно. Час допомагає, але згодом. Тут не треба когось звинувачувати. Ніхто не винуватий і не поганий. Є дія і є наслідки. Іноді люди не хочуть думати і йдуть за емоціями. А результат не подобається. Якщо є дисципліна та ціль- тоді люди починають тягнутися до тебе. Тобі потрібно захоплення – не чоловік, а захоплення.

Олеся подумала, що якраз захоплення у неї вже є, а ось чоловік… Чи готова вона до нових стосунків? Ще пару місяців назад вона і подумати про це не могла. Але зараз знову почала відчувати себе живою. Згадалися якісь емоції з минулого… А вона вже думала, що не здатна щось відчувати. Тож вона відповіла:

- Я нікого ні в чому не звинувачую. Тут певно якісь мої очікування від людей.

- Вони і не повинні були виправдовувати твої очікування. Ну тепер нічого не чекай не від кого. Ось в Біблії добре написано – «допомагай і не чекай на подяку».

«Оце щось новеньке, - подумала Олеся, - відколи це Влад почав цитувати Біблію?»

Він продовжував писати:

- Ніхто нікому нічого не винен. Чому хтось повинен платити на побаченні? Кожен розраховується за себе. І так скрізь- тоді все дуже легко.

- Та не всім.

- Навчишся- якщо хочеш бути щасливою. Я ще років 5 тому пообіцяв собі не нервувати. Я зазвичай гучно йду, завжди. Навіть із відносин. Ніколи ні з ким не спілкуюсь. Раніше спілкувався – років 20 тому.

- Жінкам це важче. Ми більш емоційні.

- Та ні – повір. Ти можеш стати стервом – взагалі на все наплювати. Кам’яне серце, покер фейс. Ось запам’ятай мої слова- у тебе все ще тільки починається. Це взагалі не кінець.

- Бути стервом – це взагалі не моє амплуа.

- Ну тоді тобі потрібно закохатися, і якийсь час будеш щаслива.

-- Щоб ще раз серце розбили?

- Ну це неминуче, якщо ти живеш в очікуваннях.

Олеся на це послала йому фото з Інтернету, на якому була зображена дівчина з келихом вина і підписом: «Іноді мені здається, що краще бути одною. І свободи більше, і болю менше.»

А Влад відповів:

- Ні, ну хтось буде поруч.

- Подивимось. Я поки відкрита для пропозицій: ))

- Якось ти швидко забула втрату : ))

 - Та я колишнього чоловіка вже відпустила. Але 20 років так просто із життя не викреслиш.

- Як тільки з’являться нові відносини – в перші 3 місяці все забудеш. Будеш чоловіка з ліжка випускати тільки води попити: )) Гадаю, ти забажаєш все спробувати. Ось подумай про це – які б ти хотіла реалізувати фантазії?

«Ого, оце поворот!» – подумала Олеся. Якось вона не очікувала від Влада таких запитань.

- Це що, домашнє завдання? : ))

- Так. У тебе був секс в публічному місці або в машині? Фантазій якраз у вас багато. Головне, щоб чоловік був здатний. У літаку, в ресторані, на природі…Опиши, як це повинно бути.

- Ти зараз про чиї фантазії розповідаєш? : ))

Олеся намагалась жартувати, щоб приховати незручність. Влад прислав смайлики і продовжував:

- Частково у мене таке було. Враження чудові!

«Цікаво, з ким це таке у нього було? Навряд чи з дружиною…»

- Ось де б ти хотіла спробувати?

- Мабуть в літаку.

- В літаку у мене не було. Але якось лячно.

- Чому? Там просто місця мало: )) А де в тебе було?

- Давай спочатку ти: ))

«Який він обережний! - посміхнулась Олеся, - не хоче розкривати всі карти». Влад продовжував:

- Де тобі запам’яталося більш за все?

- Мабуть що в парку…Тепер твоя черга.

- Ні, почекай, в якому це?

- Там, де ми зустрічалися з тобою.

- Але ж там усюди камери спостереження: )) Чи це давно було?

- Так , дуже давно…

Олеся пригадала, що тоді ще зустрічалася з майбутнім чоловіком, і не завжди була можливість зайнятися цим вдома, бо обидва жили на той час з батьками. Тож відбувалося це і в парку, і в машині…Є що пригадати.

- Ну а у тебе?

- У мене в кафе. У нас був стіл в дальньому кутку. Ось так ми пообідали: ))

- Уявляю! Ну а де б ти ще хотів спробувати?

- Навіть не знаю. Може в потязі, в купе. Перше, що спало на думку. Ось бачиш, як ми провели час. Гадаю, ти не сумувала.

           «Це точно!»- подумала Олеся. До речі, це перший раз, коли вони спілкувалися на такі інтимні теми, але вона відчувала, що не останній.