Розділ 4.

28 грудня 2022 р.

    Зранку Олеся прокинулася в чудовому настрої. Вона перевернула всю шафу, щоб вирішити, що надягнути – треба ж виглядати ідеально. І тут зателенькав телефон- прийшло повідомлення від Влада:

- Вибач, сьогодні не зможемо зустрітися. Я захворів – нежить і горло болить. Давай вже після Нового Року.

Олеся сіла і обхопила голову руками- «Яка ж вона дурепа! Знову він ії спіймав на цей гачок! Скільки разів він це робив у юності! Теж обіцяв прийти на зустріч і не приходив – вигадував якісь відмовки». Одного разу Олеся навіть пиріг приготувала і чекала його цілий день у себе вдома, а він так і не прийшов. Пиріг потім сама і з’їла.  Зараз Олеся ні на мить не повірила у його хворобу: «Та він просто злякався! Як і завжди! А я думала – він змінився. Ні, тепер вже точно нема йому віри. Треба забути про це і займатися своїми справами. Новий рік на носі!».

Олеся так і зробила. Проте Новий рік пройшов сумно – Олеся святкувала його одна- перший раз за багато років. Донька святкувала зі своїм хлопцем в молодіжній компанії.  Влад привітав її в месенджері, і Олеся відповіла йому, проте досі була ображена на нього, тому спілкування тоді обмежилося привітанням.

Але на початку січня Влад прислав їй відео з лікарні, де він провів 3 дні. Виявляється, він захворів на ковід і тільки-но почав видужувати. «Отже, це була не брехня!»- Олеся відчула полегшення, що Влад сказав правду про свою хворобу. Проте їхня зустріч досі була під питанням, оскільки відразу після лікарні Влад поїхав зі своєю сім’єю до тещі в село. Він написав у месенджері:

- Побачимося, нікуди ця зустріч не подінеться.

- Ага, після дощика в четвер.

- Чого ти нервуеш? Ми не керуємо своїм життям. Може завтра ракета прилетить і мене не буде. І що буде з запланованою зустріччю з тобою? – Нічого. Я не можу сказати точну дату, бо не знаю, коли повернуся в Київ. А давати обіцянки і не виконувати їх – це не в моєму стилі. Бажання зустрітися з тобою у мене є. І якщо воно не зникне у тебе – то побачимось.

«Отже, він теж хоче зустрітися зі мною!» — Олесі хотілося співати від радості, проте вона написала:

- Просто скажи мені, якщо передумаєш. Я вже втомилася від замовчування і відмовок з боку інших людей.

Олеся і справді дуже не любила невизначеність, для неї краще було сказати прямо і пережити відмову, ніж здогадуватися про справжні причини, які замовчуються.

- Та чого я повинен передумати? Назви хоч одну причину.

- Не знаю, але всяке буває…

Отже, зустріч поки що відкладалася на невизначений термін, проте Олесі подобалося спілкуватися з Владом і в онлайн-форматі. Зазвичай ввечері після роботи вона зручно вмощувалася на дивані під пледом, заварювала собі чай,  і починалась переписка.

 Олеся відчувала справжню цікавість з боку Влада, до того ж він був добрим співрозмовником -  міг говорити на будь-які теми, був обізнаний в багатьох сферах. Найчастіше згадували минуле:

- А пам’ятаєш, як ми з тобою ходили в клуб А* на день народження до моєї подруги?

- Пам’ятаю. Я все пам’ятаю.