Глава 2

Наближалося весілля Ворона, і Максим забрав Дінку з дому, щоб пообідати і заїхати «по лахи» в той великий бутик з гарним фасадом з чорного каменю, що був в декількох кварталах від «Роялю». Вона сиділа поруч, відкинувшись на сидінні, і із задоволенням стежила за його руками, що лежали на кермі. Вони і розлучилися зовсім недавно, а вона вже встигла скучити, і Макс теж, це було дуже помітно.

Значить, обідати знову будуть в закритому кабінеті. Дінка посміхнулася. Як же спочатку складно їй було розібратися, як з ним поводитися, з цією своєю парою! Дуже схоже на той перший раз, коли Макс посадив її за кермо свого позашляховика, і який здався їй таким же некерованим, як і сам Максим. У неї взагалі було відчуття, ніби вона в танку сидить.

Але минув певний час, величезний, як лайнер, позашляховик виявився досить маневреним, і Дінка з таємною радістю виявила, що господар позашляховика з таким же успіхом піддається керуванню, нехай це стосувалося лише їх відносин. Вона дала собі слово про все з ним розмовляти, а не надумувати собі те, чого немає. Якщо коханий чоловік прохає тебе довіритися йому, упиратися дуже складно, іноді практично неможливо.

У Максима вільного часу ставало все менше, він встиг вже кілька разів з'їздити до Києва, і в перший його від’їзд Дінка вирішила провідати своїх. Макс поривався відправити її на машині з двома бійцями, але вона відмовилась, поїздом однією в купе СВ-вагону було набагато комфортніше.

Вона була щаслива бачити і маму, і бабусю, раділа тому, що здоров'я у тієї потихеньку йде на лад. Але ближче до ночі, коли всі поснули, її охопила така тягуча, нестерпна туга, що вона закрилася в кухні з телефоном і гіпнотизувала слухавку, чекаючи дзвінка.

Максим подзвонив, і за одним лише звучанням голосу Дінка зрозуміла, що його долають ті ж почуття. Пекуче, нестерпне бажання, що поглинало — їй здавалося, у неї навіть шкіра спалахує і горить без нього.

Їй здавалось, без Максима вона не може ні дихати, ні їсти, ні рухатися. Повітря, він був потрібен як повітря, і коли вони, нарешті, обидва повернулися і зустрілися, в цьому шаленстві Діна відчула, що з ним відбувалося те ж саме.

— Дівчинко моя, чим же ти мене опоїла, що я без тебе, як наркоман без дози? — хрипко промовляв Максим, ледве віддихавшись, щоб потім знову з головою провалитися в неприборкану прірву. І знову виринути і лежати, вчепившись один в одного і хапаючи ротом повітря, немов риби, викинуті на берег.

Він брав її з собою в тир, що незмінно викликало награний жах у Ворона, який вимагав відібрати у «панянки всі стрілялки, поки вона тут всіх не замочила». До речі, виходило у Дінки досить непогано, але все ж вона іноді випрошувала у Макса його пістолет і стріляла холостими патронами, які він спеціально для неї десь взяв.

Кілька разів вони заїжджали в «Рояль», Максим щось з'ясовував, а Дінка йшла вітатися в стафф-рум. І помічала заздрісні погляди дівчат за винятком хіба що Юлі, та залишилася без пари і тепер щиро сумувала за Дінкою.

Якось зіткнулася зі старими знайомими гравцями, приятелями покійного Тиграна, але ті, зиркнувши на сидячого в барі Горця, обійшли її десятою дорогою. І Дінка більше намагалася в казино не показуватися, не признаючись навіть собі, що в якійсь мірі їй ще було складно з'являтися там через Тимура. Він вітався з Максом, Діні кивав підкреслено чемно і холодно, і їй чомусь це було неприємно. А чому, хто знає…

Увечері Максим любив вечеряти вдома, він привозив їжу з ресторану або Діна готувала сама, оскільки сидіти вдома їй страшенно набридло. Вона вже рахувала дні до навчання або хоча б, коли повернуться подружки.

Іноді Макс переглядав якісь папери, тоді Дінка пристроювалася у нього ззаду, охоплювала руками і просто сиділа, притулившись щокою до спини, а він гладив її руку, і ніколи ще не було їй так добре і затишно, як за цією широкою мускулистою спиною своєї пари.

Вони приїхали до «Бристоля», який за короткий термін став найпопулярнішим рестораном в місті. Макс намагався щодня обідати з Діною або вдома, або в ресторані, за винятком тих випадків, коли їхав з міста. Якщо він сам не встигав за нею заїхати, надсилав когось із хлопців, і ці зустрічі подобалися їй найбільше.

Вона добре знала, як потрібно подивитися на нього, облизнувши ложку після десерту, або почати годувати їм коханого, а потім просто злизати солодку краплю з куточка губ. Її чоловік відгукувався миттєво, тому вони і надавали перевагу закритим кабінетам, адже до вечора було ще так далеко!

У перший раз вони зайняли звичайну кабінку, і Дінка якраз їла морозиво. Макс попросив у неї спробувати, хто кого випадково вимазав, вона так і не зрозуміла, схаменулися вони лише коли Діна збиралася стягнути з Макса футболку. Він покликав офіціанта, страви забрали в окремий кабінет, а у них тепер з'явилася ще одна маленька традиція. І Дінка не була впевнена, чи не навмисне Максим це все влаштував.

***

Вона відразу помітила цю сукню, але Максим тут же її забракував, зауваживши, що вона досить довга, а у його коханої дівчинки занадто гарні ніжки, щоб їх ховати. І це той самий Макс, який без кінця обсмикував їй поділ, якщо на його думку сукня була занадто короткою? І який пригрозив викинути її улюблені білі шорти, якщо вона піде в них кудись без нього?

Костюм для Максима вибрати було простіше, в бутику його знали і цінували, власниця бутика, платиноволоса Інга, в’юном вилася навколо, не звертаючи ніякої уваги на Дінку. Про продавців і говорити нема чого, вона навіть розлютилася спочатку. Але Макс так підкреслено допитувався тільки у Діни, чи подобається їй, як на ньому сидить костюм, що Інга скиснула, піджала хвіст і щезла з очей.