Глава 29-1

У новинах тепер кожен день повідомлялося то про одну особистість, що почила в бозі, то про іншу, а то і про декількох відразу, кримінальних і не зовсім. З цього приводу навіть цілу передачу зняли на місцевому телебаченні.

Один з журналістів називав це боротьбою між кланами, інший — переділом сфер впливу кримінальних угруповань, третій — просто бандитськими розбірками, але суть не змінювалась. У місті йшла війна, і коли вона скінчиться, ніхто передбачити навіть не намагався.

А ввечері знову телефонний дзвінок розривав тишу, Дінка притискалася до трубки щокою і закривала очі, сподіваючись, що в цей раз вони помовчать трішки довше.

Коли Діна почула в вечірніх новинах, що на бізнесмена Максима Георгійовича Доміна було скоєно замах, з нею трохи істерика не трапилась. Вона тремтячими руками набирала номера Ворона, Тимура і навіть Максима, але всі вони були в недосяжності.

Зате з новин Дінка дізналась, що Максим Георгійович є меценатом одного з міських театрів і засновником якогось неймовірного благодійного фонду, з чого б в інший час безперечно б потішилась. А зараз їй було абсолютно наплювати, мозок обпалювали слова, сказані Вороном: «Якщо його вб'ють, як ти зможеш жити з тим, що ви навіть не попрощалися?»

Телефон задзвонив, Дінка перевернула на кухні цукор, перекинула табурет і, влетівши в кімнату, схопила слухавку.

— Це ти? — прошепотіла вона, коли тиша стала зовсім нестерпною. У трубці пролунав спочатку шум, потім тріск, а потім почувся роздратований голос Олексія:

— Звичайно я, хто ж ще! Арєєва, хіба в твою тирлівку можна додзвонитися? Дзвоню, дзвоню, як в рельсу. Ти там вже оклигала? Виходь завтра в зміну.

— Мені Тимур не дозволяє, — Дінка і рада була чути Лекса, і гірко було від того, що це не Максим. Так може це і не він дзвонив кожен вечір? А вона вже придумала, дурепа...

— Ну то нехай сам стає за столи, як розумний такий. Півзміни у відпустку проситься, замінити ніким. Бойові поранення позаживали, можеш в бій?

— Я блузку викинула, Лекс.

— І фіг з нею, запасні є. Виходь, Дінко, вже начебто тихіше стало. І з опером тобі все одно потрібно зустрітися. Тільки брову свою замаскуй, щоб не видно нічого було.

Оперуповноважений шостого відділу капітан Яременко ввечері з'явився прямо в казино, Олексій сказав Діні, що він хоче ще раз з усіма по колу поговорити, а з нею ось вперше. Спочатку повечерявши в барі, служитель закону розташувався в стафф-румі і викликав дилерів по одному. Дінка слово в слово повторила те, що казав їй Тимур, і без кінця торочив Олексій.

Опер був молодий і, напевно, приємний, але з вусами, а Дінка терпіти не могла ні вуса, ні бороди. У неї склалося враження, що ця справа не дуже й цікавить його, капітан ставив свої питання так, немов вони проходили стандартну рутинну процедуру, і при кожній її відповіді ствердно кивав головою, наче викладач на іспиті, що почув правильну відповідь.

Звичайно, капітан не демонстрував нестримну радість, але й всесвітньої скорботи по передчасно спочилим теж не виявляв. А почило на сьогоднішній день вже більш ніж достатньо.

Йдучи, капітан Яременко залишив Діні візитку з проханням, якщо вона щось згадає, неодмінно нехай йому повідомить, і Дінка, звичайно ж, обіцяла. Казино охороняли незнайомі небагатослівні хлопці, у яких вона й не думала питати ні про Макса, ні про Тимура, ні про Ворона.

***

Голос Дінка впізнала відразу ж — ніжний сріблястий дзвіночок.

— Діно, привіт, це Лана.

Дінка мовчала в трубку і тупо вдивлялася в стінку. Ну Лана, то й що? Їй свідомість від радості втратити?

— Нам треба поговорити.

— Тобі треба, ти і говори, — Дінка намагалася, щоб її голос звучав якомога більше відсторонено.

— Це стосується Макса...

На неї як відро води вилили. Лана запропонувала зустрітися в ресторані, але Дінка від ресторану відмовилась, зійшлися на кафе в центральному парку. Вона довго думала, що надіти, а потім, згадавши вилизану Лану і розуміючи, що перевершити її не вдасться, як не пнися, махнула рукою.

Одягла нове коротке плаття, — Максим відразу почав би бубніти і обсмикувати поділ, щоб здавалося довше, — стягнула волосся в хвіст і подивилася в дзеркало. Сукня сиділа як влита, колір вершкового морозива на засмаглій шкірі виглядав чудово, і вперше Діна усвідомила, що як вірити Ворону, Макс вибрав її, а не Лану, то може й справді не варто пасувати перед колишньою Доміна?

Лана вже чекала за столиком в тіні каштанових дерев, перед нею стояв шоколадний десерт у формі сердечка. Дінка підійшла і мовчки сіла за стіл, шоколад вона не любила. Питати нічого не стала, просто сіла і приготувалася чекати.

— Максима хочуть прибрати, — Лана відковирнула від десерту крихітний шматочок, — не питай, хто, все одно не скажу, але я чула це на власні вуха.

— Хіба це новина? — Діна похитала офіціантові головою в знак, що нічого замовляти не буде. Не вистачало ще розсиджуватися з коханкою Доміна, хоч Макс і стверджував зворотне.

Тепер Дінка могла краще її роздивитися. Лана справді була нарочуд вродлива, знала це і вміло цим користувалася. Не причепишся ні до одягу, ні до макіяжу, ні до обходин. Але все ж зараз вона справила на Дінку зовсім не такий ефект, як тоді в казино.