Глава 26-1

— Що від тебе хотів Шагалов? — Домін втискав її в стіну, його обличчя з палахкотливими очима було загрозливо близько. Нічого не змінюється, Дінка закрила очі.

Шкода, що вона не володіє мистецтвом телепортації. Раз — і перемістилася б додому, а Домін нехай собі товчеться головою об стіну. Але якщо вона буде мовчати і стояти ось так з закритими очима, він же нікуди не зникне, вірно?

— Що він хотів від тебе, Діно? — повторив Максим, свердлячи її поглядом.

— Запитав би його сам, — вона змусила себе відкрити очі. — Напевно ж те, що й ти, — і додала, — колись.

— Що він тобі дав?

— Візитівку. Відпусти мене, Максе, мені боляче!

Домін більше не вдавлював її в стіну, а упирався руками з обох сторін прямо біля її обличчя.

— Навіщо тобі його візитка? Ти збираєшся з ним зустрічатися?

— Він запропонував мені роботу в своєму казино. І свою дружбу. Як і ти, — вона стійко витримала його погляд.

— Мені ти тоді трохи чашкою в пику не запустила, — Домін дихав так, немов півдня біг марафон на честь Дня міста, — а йому посміхаєшся і заграєш. Дай мені візитку.

— З якої радості, Макс? Я обіцяла подумати і цілком можливо, що погоджуся.

— Ти не повинна навіть думати про це, Діна! — він нахилявся все ближче, раптом стало важче дихати.

— Ти забув взяти з собою Лану, Макс. Вона краще розповіла б мені, що я повинна, а що ні.

Він здригнувся і відсторонився, але руки не прибрав.

— Мені не варто було приводити її, я знаю. Але я був такий злий на тебе, мені хотілося тебе теж розлютити.

— Розлютити? Ви зі своєю коханкою хіба що ноги об мене не витерли, — тепер уже Дінка задихалася.

— Вона не моя коханка, Діна. У мене немає коханок, у мене після тебе не було жодної жінки. Я знаю, що я дурень, пробач мені, — він раптом схопив її в оберемок і заговорив швидко, зариваючись обличчям у волосся. — Я тоді знову напився, не став гнатися за тобою, на наступний день ми з Вороном приїхали до тебе, а ти вже зникла. Якби я був на машині, поїхав би слідом, а так довелося просити місцевих. Вони все узбережжя обшукали і не знайшли, де ти ховалася, дівчинка моя?

Дінка відчувала, що втрачає рівновагу, але виснути на шиї у Доміна було зовсім недоречно, поки вона не набереться сміливості і не з'ясує те, що цікавило її найбільше.

— Де вони шукали, Макс? По ресторанах та казино? — вона повела плечима, а потім зціпила пальці і зважилася. — Значить, ви з Ланою тоді не поїхали до тебе?

— Ні, — Максим відірвався від неї і подивився в очі, — я відвіз Лану, а потім поїхав додому.

— І відразу поїхав? — не могла повірити.

— Ні, не відразу, — він відповідав повільно і немов знехотя. — Ми піднялися до неї, пити я почав ще там. Заплатив Лані, вона як завжди відпрацювала, і я поїхав, — він договорив швидко, немов виштовхуючи слова, а до Дінки повільно став доходити сенс.

— Що значить відпрацювала?

— Задовільнила мене ротом, Діно, — прозвучало трохи роздратовано.

— Навіщо ти тоді говориш, що у тебе не було жінок? — вона гидливо сіпнулася, намагаючись вирватися.

— Тому що їх не було, Діна, — він почав втрачати терпіння і знову послабив обійми. — Лана повія, скільки тобі років, що я повинен це пояснювати? Це взагалі нічого не означає.

— Залиш мене, — процідила, — прибери від мене руки.

— Чому тебе це так шокує? Я чоловік, ти мурижиш мене вже кілька місяців, що я повинен робити? Я всього лише знімав напругу. Це був останній раз, я сказав Лані, що ти моя дівчина і повернув ключі.

— Я не твоя дівчина і ніколи нею не буду, — вона з силою відштовхнула Максима, і на подив це їй вдалося. — Ти мені огидний!

— А ким ти хочеш бути? — розлютився Макс. — Утриманкою Шагалова? Що ж ти тоді з себе корчила весь цей час?

— А хоч би й утриманкою, — її несло, вона вже не думала, що говорить, хотілося лише хльоснути болючіше, — ти сам говорив, що всі продаються, питання ціни. Так ось, тут мене ціна влаштовує більше!

Максим дивився на неї, не кліпаючи, його очі здавалися жерлами вулканів.

— Він старший за тебе в два рази, — заговорив він крізь зуби, стримуючи лють, — у нього доньки старші за тебе, Діна! Тобі подобаються такі чоловіки?

— Мені подобаються чоловіки, які дарують квіти, — відповіла вона, намагаючись дихати рівніше. Домін розтиснув руки, випускаючи Діну, і зробив крок назад.

— Що ж, скатертиною дорога.

Він вийшов з гардероба, і Дінка почула, як закрилася вхідні двері. Тепер вже точно все. Вона сповзла по стінці і закрила обличчя долонями.

***

Дінка вийшла з гардероба і зіткнулася з Вороном.

— О, і чого це у нас очі червоні? — він пригнувся і заглянув їй обличчя. — Знову з шефом сварилися?

Дінка сумно кивнула і відвернулася.

— Не домовилися? — і, не чекаючи відповіді, похитав головою. — Що ж ви як маленькі діти, які не помиряться? Я такого ще не бачив, щоб людей так штирило один від одного, а вони все колами ходили.