Глава 25-1

— Олексію, зміна круп'є, — пролунав холодний голос Доміна, звучав він жорстко і уривчасто, — вони вже п'ять годин стоять за столом.

— Я буду грати тільки з цією дівчиною, — розвернувшись боком, так само жорстко відповів йому Олександр.

— Олексію, вони пропустили вечерю, — Домін продовжив так, наче знизу гавкала дрібна собака.

— Дякую, я не голодна, Максим Георгійович, — сказала Діна, дивлячись в очі Доміна і побачила, що той ледь стримується. Тимур піднявся з-за покерного столу і підійшов ближче. І у неї мороз по шкірі пішов.

Якщо від Горця весь час розходились колами флюїди агресії, то Тимура Діна звикла сприймати як приємного хлопця з сусіднього будинку, і ось тільки тепер вона розуміла, як помилялась. Все правильно, правою рукою Горця приємні хлопці з сусіднього будинку не стають. У його роздутих ніздрях, погляді спідлоба відчувалося щось звірине, і Дінка раптом злякалася за Олександра. Ще вб'ють його ці два скажених придурка.

Натомість Олександр поводився напрочуд спокійно. Вадим поруч трохи напружився, його рука ковзнула до борту літнього світлого піджака. Там зброя, точно! Він охоронець, а не приятель, а Дінка ще дивувалася, навіщо в таку спеку потрібен піджак, нехай і літній. Тимур вповільнив рух і плавно перемістився за спину Вадима. Олександр подався вперед і змовницьки запитав у Дінки, кивком голови вказуючи назад:

— Що, автомат під сидінням возить?

— Не знаю. Я не їжджу в його машині, — холодно відповіла Дінка і побачила, як закам'яніло обличчя Доміна. Їй було неприємно, що Олександр зрозумів причину такого настрою у себе за спиною. Вона не належить жодному з цих двох, вона абсолютно вільна, і це її право спілкуватися з вподобаним чоловіком.

Олександр знову розвернувся і сказав незадоволеним голосом, ні до кого не звертаючись.

— Зберігайте спокій, панове. Послухайте гарну музику, «Місячну сонату», наприклад.

Дінка завмерла. "Місячна соната". Бетховен. Ігор Костянтинович Чайковський, столичний авторитет, на якого працюють Максим і Тимур, а Олександр, виходить, знайомий того самого Бетховена. Кумедна картина вимальовується. Вадим теж розвернувся до тих двох і розвів руками:

— Свої, — і додав, трохи зверхньо, ​​хитнувши головою: — Пацанва ...

— Дівчата мають відпочити і поїсти, — вперто продовжив Домін, але вже помітно зменшивши оберти.

— Тоді ми повечеряємо з нею в барі, — встав Олександр.

— Я не голодна, — похитала головою Дінка, в неї від переляку пересохло в роті, вона вже була впевнена, що миром справа не скінчиться. Розсиджуватися в барі з Олександром на очах у Горця з Тимуром, пардон, Тамерланом, точно не кращий варіант розвитку подій. — Я лише кави вип'ю, якщо можна. І води, — додала, дивлячись на Олексія. Чхати вона хотіла на ці бандитські розклади, її начальник Лекс. І той, зрозумівши посил, з вдячністю кивнув.

— Тоді несіть нам сік, каву і бутерброди, — Олександр повернувся за стіл і підморгнув Дінці. — Не можу відірватися від тебе, душа моя.

Дінка знесилено посміхнулась у відповідь. Те, що чоловік виявився черговим кримінальним авторитетом анітрішки її не тішило. Хоча місцевим до нього було, звичайно ж, як до Місяця, і Дінка підозрювала, що столичним теж. А може, він все-таки не авторитет? Про Бетховена Дінка теж чула, що він всього лише бізнесмен, правда, найвищих ешелонів.

Зусиллям волі вона відігнала ці думки, а то вже починала відчувати себе комісаром Каттані. Їй немає діла ні до Горця, ні до Бетховена, ні до Олександра. Вона навіть в здогадках губилася, яке в нього прізвисько. Може, Лорд? Ні, не так, Мілорд. Є в ньому щось аристократичне.

Офіціант приніс напої, Дінка з задоволенням сьорбнула холодний сік. Олександр взявся за чашку і випадково хлюпнув на сукно. Він мерщій поставив чашку на місце, вихопив з кишені хустинку і почав терти ним пляму.

— Що ви робите! — вирячила очі Дінка і подзвонила в дзвіночок. — Зараз офіціант все прибере!

— Та ну, дівчинко, у мене у самого казино, я знаю, скільки це все коштує, — чоловік був щиро засмучений. Прибіг офіціант, витер пляму і зверху поставив тацю з бутербродами.

«Тут покриття на всіх столах разом узяті коштують менше, ніж твоя хустинка», — подумала Дінка. Два її наглядача — інакше не назвеш — перемістилися в бар і стиха перемовлялися.

Власник казино в колишній столиці — Дінка могла тільки здогадуватися про рівень її галантного співрозмовника. Не потрібно мати економічну освіту, щоб розуміти, що казино на всій території колишньої спільної держави служили своїм власникам не стільки джерелом доходу, скільки засобом легалізації інших доходів. Схоже, він таки Мілорд.

Олександр відпив кави і глянув на Дінку, схиливши набік голову.

— Що ти тут робиш, Діано? — його карамельні очі дивилися вже не грайливо, а допитливо і оцінююче.

— Працюю, — вона теж зробила ковток. Олександр хитнув головою, і Дінка зрозуміла, що він мав на увазі, але відповісти не встигла.

— Я не про казино питав. Що ти робиш в цьому селі? Такі дівчата, як ти рідкість, і я не про зовнішність кажу, вважаю, ти зрозуміла.

— Живу. Вчуся, — Дінка пила каву і не зводила з нього уважного погляду. Їсти взагалі не хотілося, тому до бутербродів вона не доторкнулася. Юля пішла в стаф-рум, Вадим сидів в барі.