Глава 21-1

Діна плутано загомоніла про вкрадений гаманець, але тут їй вчувся гидотний горілчаний дух, густий і стійкий, і коли Домін закрив двері і повернувся до неї, досить красномовно похитуючись, вона зрозуміла, що він сильно, ні, він просто в усмерть п'яний.

Господи, та він взагалі ледь на ногах тримається! Максим продовжував вдивлятися в неї, немов не міг впізнати, а потім коротко кинувши: «Зніми це!», — напевно, маючи на увазі плаття, з якого на підлогу текли струмені води, до речі, як і з волосся, — повернувся і зник у вітальні. Там, незважаючи на теплий літній вечір, палав камін, і Дінка, знявши мокрі босоніжки, втекла до ванної.

Коли вона увійшла до вітальні, Домін сидів у кріслі з келихом бурштинової рідини, розпочата пляшка віскі стояла тут же на підлозі, поруч валялися ще дві. Порожні. Як він ще живий? Побачивши Дінку, він вказав їй на крісло навпроти. Кутаючись в знайомий халат, вона підійшла до каміна і повісила поруч плаття, щоб швидше просохнуло. Білизну Діна просто викрутила й одягла знову, було незручно, але вона лише щільніше запахнула халат і сіла в запропоноване крісло.

 — Пити будеш? — запитав він і, не дочекавшись відповіді, налив віскі в інший бокал, щедро плеснувши на стіл.

— Ні, не буду, — голос тремтів, слова давалися важко. Скільки разів вона подумки малювала собі цю зустріч, яка після довгих і тривалих поцілунків незмінно закінчувалася одним: Макс підхоплював її на руки і ніс нагору в свою спальню, де, до речі, вона ще не була. А такий поворот сюжету не міг примаритися навіть у шаленому кошмарі.

 — Будеш, — Макс хитнув головою і уперся руками в коліна, — пий, Діна. У мене сьогодні друга вбили. Пий.

Вона схопила келих і піднесла до губ, але пити не стала. Домін замовк, дивлячись на вогонь через призму невипитого віскі, і Дінка теж мовчала. Вона не знала про що говорити, тим більше, якщо це той самий армійський товариш, про якого Домін кілька разів згадував. Це він тоді вивів Макса на столичних альтруїстів, які допомогли йому розрахуватися з убивцею своєї родини.

— Німець? — обережно уточнила вона, Максим кивнув.

Німець, Горець — як собачі прізвиська, наче їм людських імен недостатньо.

— Я... Мені так шкода, Максе, — прошепотіла Дінка. Їй дуже хотілось доторкнутися до нього, але вона боялась навіть поворухнутися, настільки лякав її зараз Домін, таким далеким і чужим він здавався.

— Шкода? — в його голосі відчутно зазвучав метал. Він раптом піднявся досить жваво для двох з гаком пляшок віскі, підійшов і навис над нею, захопивши долонею її обличчя, при цьому боляче стиснувши підборіддя. Мутний блукаючий погляд спіткнувся об неї, а потім він ніби різкість навів. — Красива. Вона така ж була, теж студентка, як ти. І така ж правильна, повірила, що він тренер з боротьби, пацанів в залі тренує. Він закохався в неї, дурень, як і я, надихатися не міг, одружитись зібрався. А вона здала його. Ментам. За гроші. Тільки це не менти були, їх обох сьогодні розстріляли в його джипі.

Максим дихав важко й уривчасто, свердлив її очима, і Дінці стало зовсім моторошно, вона уявити не могла, що він може так дивитися. Злий, колючий погляд, який так і пропалює наскрізь.

— Чого дивишся? — він продовжував здавлювати їй підборіддя і вдивлявся в неї, а потім майже прошепотів, але для Дінки це прозвучало як грізний рик. — Гадаєш, ти інша? Ні, ти така ж, як ця його дівка. Всі ви однакові.

— Навіщо я тоді здалася тобі, Макс? — не стрималась Дінка, хоча всередині все волало: "Мовчи, мовчи, він же нічого не тямить!», проте внутрішня впертість взяла верх над розумом, — мало тобі було твоїх повій?

 — А ти гадаєш, чимось від них відрізняєшся? — він смикнув її на себе. Незважаючи на те, що Домін насилу тримався на ногах, сили в його руках не поменшало. — Помиляєшся, люба моя. Ти така як всі. Вони продаються і ти теж продаєшся, купити можна всіх, питання ціни. Якраз ти обійшлася мені порівняно недорого, — чомусь його посмішка була більше схожа на оскал, Дінці так і здавалося, що він зараз уп'ється їй в шию іклами.

Вона спробувала відсторонитися, але Макс схопив її обома долонями за шию і злегка притиснув. Чудово, він зараз зовсім її задушить в своєму алкогольному маренні. Але душити не став, лише знову потягнув Дінку на себе. Та нехай вже допиває свою пляшку, може це звалить його з ніг?

— І мене ти продаси, якщо дадуть хороші гроші, — він водив пальцями по її шиї, обличчю, однак зараз крім відрази вона нічого не відчувала, це був не той Максим, чиї дотики їй снилися щоночі. — Але я більше не підпущу тебе так близько, Діна. Ти вже одного разу влізла в мою душу, і я не дозволю тобі зробити це ще раз, чуєш?

— Максе, ти п'яний, — вона намагалася бути спокійною, хоча її всю трясло від страху і образи, — виклич мені таксі, будь ласка, я хочу додому.

— Ти нікуди не поїдеш, — сипло промовив Домін і, обхопивши її обличчя обома руками, спробував поцілувати. Задушливий запах віскі і сигарет змусив її відсахнутися, і Максим знову стиснув руки, утримуючи Діну біля себе.

— Від тебе несе, як від бочки зі спиртом, — сказала вона, гидливо відвертаючись. Несподівано, він зрозумів, відсторонився, а потім, хитаючись і петляючи, направився в душ.

Як тільки за ним зачинились двері, Дінка схопила вологе плаття, натягнула на себе і кинулась до дверей. Босоніжки надягати навіть сенсу не було, вона взяла їх у руки і босоніж вибігла на вулицю. Злива перейшла у звичайний невеликий дощик, але тепер їй було зовсім холодно.

Діна зловила таксі лише тільки вивернула з провулка. Чому, чому вона відразу не додумалась поїхати в казино? Нехай там сьогодні Стас, а не Олексій, позичити гроші можна і в нього, не кажучи вже про те, що в «Роялі» може стирчати Тимур, хоч з Тимуром зв'язуватися не дуже хотілося. Ну навіщо її понесло до Доміна?

Таксист сам зголосився покликати охоронця, напевно, побоявся, що Дінка вже прибула за призначенням і просто зникне за дверима «Роялю». У такому-то вигляді? Охоронець викликав Стаса, той дав їй гроші, і скоро Дінка вже була вдома.