До Єлизавети на чай зайшла сусідка, та Дінка вже випила чаю стільки, що відчувала себе Водяним із дитячого мультфільму. Вона спішно попрощалася, повідомила Єлизавету, що йде до моря, і негайно втекла під прицільним, зацікавленим поглядом сусідки. Й немов на волю вирвалась.
Не те, що їй не подобалася тітка Максима, скоріше навпаки, а та в Дінку взагалі закохалася з першого погляду. Але Діну не покидало відчуття, що вона незаконно зайняла чуже місце, це не вона повинна бути тут з Максом, вести з його тіткою задушевні бесіди та розглядати старі фотокартки. Немов вона вкрала щось.
А фотокартки взагалі окрема пісня. Єлизавета дістала цілу пачку сімейних знімків Доміна, починаючи від весілля його батьків і закінчуючи випускним Максима. Тітка напівпошепки розповіла, що Макс наказав знищити всі ці знімки, але в неї не піднялася рука, і вона не шкодує, що не послухалась. Тепер золота дівчинка Діночка може милуватись голозадим Доміним, який то сидить на горщику, то вже одягнений гризе бублик, то в костюмі зайчика на новорічному святі в дитячому садку і все інше.
Дінка розглядала фотокартки, і всередині у неї все хололо. Усміхнені, щасливі молоді хлопець і дівчина. Наречений і наречена. Чоловік і дружина з сином. З донькою. А все, що від них залишилося — купка фотокарток, яка лише випадково не стала жменьою попелу.
На знімках Максим був зовсім на себе не схожий, спочатку Дінка не могла вловити, чому, а потім зрозуміла. Довге волосся, очі і, головне, погляд. На фото це був відкритий і відчайдушний погляд безтурботного хлопчиська Макса Доміна, який не мав нічого спільного з настороженим, холодним поглядом Горця.
Вона вийшла на повітря, із задоволенням вдихаючи запаморочливі аромати квітучих південних чагарників, коли почула біля хвіртки чоловічі голоси. Варто було уявити, що Максим знову зараз почне ламати комедію, хапаючи її на руки і ніжно цілуючи, немов вона національний прапор, у неї всередині все здригнулось, і Дінка відступила в сад, який вже тонув у сутінках. Там стояла крита альтанка, Дінка вирішила перечекати навалу варварів там і присіла на лавку.
На середині двору з’явились Джаміль, Алан і Макс. Хлопці відправили Джаміля з рибою в будинок, а самі зупинилися.
— Покуримо? — Домін вже запалює цигарку.
— Ти ж кидаєш, Макс, — дорікнув йому брат.
— Вже кинув, всього дві цигарки в день, — заспокоїв його Домін, — це якраз друга. Йдемо поговоримо?
І вони попрямували в її сторону. Дінка вирішила не смикатися, побачать так побачать, вона просто тут сидить і дихає повітрям. Але хлопці зупинилися за два кроки від альтанки, де Дінка мабуть ніяк не проглядалася.
— До Чингіза не лізь, — запобігливо сказав Максим, — і до Араба теж.
— Ну що ти, Максе, я ж не маленький, — запротестував Алан, але той його обірвав.
— Я й не кажу, що маленький. Просто це не твій рівень. Роби, що робиш, ти мені на своєму місці потрібен.
— Ти мене до себе забереш? — голос Алана променів надією.
— Поки нікуди. Та й тітка голову відірве, а ось на майбутній рік подивимося. Не бійся, не покину, — Домін жартома тицьнув його в плече кулаком. — Дай тільки до Києва перебратись.
— Дівчина в тебе гарна, — задумливо протягнув брат після нетривалого мовчання. Дінка втиснулась в стінку і стала сповзати нижче. Тут би саме час чхнути або кашлянути, а потім вийти з альтанки і зі злорадним «Рідненький! Повернувся!» кинутись на шию Максові. Тим більше, що підслуховувати недобре, але ніяка сила в світі не змусила б її зараз вийти з укриття.
— Самому подобається, — вона уявляла, як мружиться Домін, — тільки тут ось яка справа, братан. Я ще в стадії залицяння. І до речі, мені знадобиться твоя допомога.
— Та ну! — тон у братана був вельми здивованим. Ще б пак, Дінка сама в житті б не повірила, дивлячись на ту виставу, яку вони тут влаштували. — Це як?
— Вона... Вона особлива дівчина, Алане. Я сам не можу пояснити. Я сильно проколовся і тепер завойовую втрачену довіру, — Максим говорив дуже серйозно, Дінка ущипнула себе за ногу.
— Ніфіга собі! А мати батькові весь мозок виїла, щоб вас разом покласти в моїй кімнаті. Але ти ж знаєш батька, в його будинку тільки після весілля.
Вони обидва засміялися. Дінці смішно не було анітрохи, вона лише молилась, щоб хлопцям не заманулося присісти на лавку в альтанці. Тоді вона покриє себе вічною незмивною ганьбою.
— М-да, дядько Джаміль невиправний.
— Але у тебе ж з нею серйозно?
Дінка натяглася струною і вп'ялася нігтями в долоні.
— У мене так, — Макс замовк, а через хвилину продовжив: — У мене взагалі дах знесло, Алан. Ось щодо неї...
— Та нормально все з нею, — судячи по звуку, Алан плескав Макса по плечу, — я за вами цілий день спостерігаю, вона закохана в тебе, як кицька!
— Тут не все так просто, — Макс випустив дим. Звичайно, він же не міг зізнатися братові, які у них домовленості, і кого сьогодні цілий день за його вказівкою зображувала Дінка. Тільки ось вона не зображувала. — Діна дівчинка непередбачувана, я з нею кожного разу як на війні. Вона мене зовсім ушатала, Алан.
— Так тобі ж це і подобається, — хлопець розсміявся, а Дінка, холодіючи, визнавала його правоту, — була б вона як всі, ти б на неї і не глянув. Хіба мало там у вас красунь. Наприклад та, що ти привозив ...
— Не треба, — тоном Горця обірвав його Домін, — нічого про неї згадувати. А щодо Діни... Напевно, ти маєш рацію, мені в ній і подобається те, що вона як вічний сюрприз. Я ніколи не знаю, що вона викине в наступний момент.
Супер. Дінка так мріяла про тихі, спокійні відносини, а виявляється Доміну в житті не вистачає драйву. І тепер, щоб він з нею раптом не засумував, їй слід проявляти верх винахідливості і спритності.
— І що тобі заважає перейти від стадії залицяння до наступного етапу?
Дінка була сита по вуха цими одкровеннями і вже всерйоз подумувала перелізти через паркан, щоб втекти до моря. Та на жаль, садок не дуже великий, і хлопці напевно почують. А там ще й алабай згадає, за що його господарі годують.