Глава 13

Максим допалював вже четверту цигарку і допивав четверту чашку кави, і це при його дозволеній самому собі нормі всього три цигарки на день. Тепла цього року видалась весна, він сидів на відкритій терасі столичного ресторану і чекав на своїх бійців, а поки ті кружляли місцевими вулицями, у нього якраз був час на роздуми.

Доміну подобався Київ, він знав, що з часом перебереться сюди, і все до цього йшло. Але загадувати наперед було не варто, оскільки з його засобом життя загадувати можна було хіба що на найближчі декілька годин.

Він здавна привчив себе до думки жити тут і зараз з того часу, як загинули батьки. Ні. З того часу, як він віддав борги. І більше нічого в світі не хвилювало його, окрім миттєвих відчуттів. Але нещодавно все змінилося, і у цих змін було ім'я.

Макс видихнув дим і ковтнув кави. Всі його початкові плани накрились мідним тазом, і тепер він взагалі не розумів, з якого переляку вирішив, що зможе без жалю залишити цю окасту довгоногу дівчинку, щойно пощастить розвести її на секс. З самого початку їх дивних заплутаних відносин як хто і футболив його невтомно, то це вона. Він мимоволі посміхнувся, згадуючи її єхидне «Максим Георгійович», чомусь це найбільше його обурювало.

Все, все йшло не так, як треба. Тому що це Діна, а з нею ні в чому не можна бути впевненим. Вона як міна уповільненої дії, не знаєш, де і коли рвоне. Він звик, що все завжди проходило за його сценарієм, але тільки не з цією дівчинкою.

З розводкою теж все вийшло неоднозначно. Діна червоніла, кліпала очима і запевняла, що нічого не пам'ятає. Домін не полінувався і з'їздив на прийом до Надії Сергіївни, і навіть розповів їй майже всю правду. Майже, бо не зізнався в тому, що особисто все зрежисував.

На його подив, мати Тимура підтвердила можливість такого прояву післяшоковогу стану, як нереалістичність сприймання подій і провали в пам'яті. Діна не обманювала його, а лікар наполегливо рекомендувала не нав'язуватись дівчині, поки не відновиться її душевна рівновага. Ось тільки терміни Макса не влаштовували. Надія Сергіївна наполягала на трьох-шести місцях, Домін згоден був чекати максимум тижнів зо два.

Він точно знав — те, що сталося в його вітальні не тільки не позбавило його від мани, а якраз навпаки, лише варто було згадати, як вона трималась за його шию, поперемінно зісковзуючи пальцями на потилицю, згадати її переривчастий подих біля плеча, як стійкий і тривалий неспокій йому був забезпечений. То які до біса півроку? Два тижні щонайбільше.

Ніяка сила в світі не змусила б Макса зараз відмовитися від його дівчинки, але що з нею робити далі, він взагалі не уявляв. Найправильнішим на даний момент на його думку було замкнути її у себе в будинку і випускати тільки на заняття. І в бібліотеку. Ну, може ще з подружками дозволити спілкуватись, ось Маша, наприклад, здалася йому дівчиною серйозною і не дурною. І все.

Якби не сувора заборона лікаря, Діна вже сиділа б під замком в будинку Доміна, і чхати він хотів на її протести і обурення. Гаразд, умовив би.

Але це ж Діна. Ось якби вона могла, як наприклад Віка, дружина Плаского, шлятися цілими днями по магазинах, влаштовувати вечірки з подружками і періодично закочувати сцени ревнощів чоловіку, було б чудово. Або взяти дівчину Ворона, з якою у нього любов з третього класу, Іра здається? Він же якось планує її вписати в своє життя, навіть весілля намітили на кінець літа. Стоп. Куди це його занесло? Ніяких дружин і весіль, це справа вирішена. Сім'я це слабкість, він уже одного разу був слабким, йому не сподобалося. Так як зараз набагато краще. Комфортніше.

І Діна інша, він відчував це. Вона не буде колекціонувати шмотки, а скоріше вступить в Грін-піс і поїде рятувати синіх китів від вимирання де-небудь в Індійському океані. Хоча хто зна, можливо потім Доміну довелося б рятувати синіх китів вже від Діни.

Домін знову посміхнувся, згадавши, як вона вискочила до нього в короткій сукні в квіточку і з двома дівчачими хвостами на голові. У казино, в строгому одязі «білий верх — чорний низ» вона виглядала дорослішою. А тут він спочатку її навіть не впізнав. У цій сукні, з хвостами і без будь-якої косметики вона здавалася справжнім підлітком. Тепер при згадці про неї перед очима маячив саме цей образ, що викликало у нього дивні подвійні почуття.

Дівчинці в платті з квіточками і хвостами не місце в казино, вона повинна ходити на лекції, в бібліотеку, базікати з подружками і бігати на побачення. А ось тут вимальовувався цікавий момент. Сама думка, що Діна піде до когось на побачення, підозріло псувала Максимові настрій. Діною Домін достеменно не збирався ні з ким ділитися.

Він, звичайно, не став сам проводити бесіду з тим дрищом Владом, хлопець виявився зовсім не в його ваговій категорії. До того ж він бачив, як рішуче відштовхнула його Діна. Макс вибрав Ворона, він з усіх найвитриманіший, і відправив до Влада поговорити, пояснити, що про дівчину краще забути навіки вічні і не наближатися до неї в радіусі кілометра.

 І коли вона встигла так загрузнути в його думки і не тільки в думки? Адже вони майже не спілкувалися, здебільш лаялись або відточували одне на одному свою дотепність. Тим дивовижніше прозвучало для нього напівжартівливе висловлювання Ворона про те, що мовляв останній бастіон зданий, і його шеф закохався.

Сергій Воронов подобався Максу, він був хорошим, надійним хлопцем, і Макс ставився до нього швидше як до молодшого брата, ніж підлеглого. Сергій, звичайно ж, перебільшував, однак Домін не міг не визнати, що ця дівчинка хвилює його набагато більше, ніж він міг собі дозволити.

І все ж Домін не збирався закохуватись в неї, після смерті батьків в його житті не залишилося місця ні для яких уподобань. У нього не було близьких, друзів, навколо нього височіла непробивна стіна, яка надійно захищала від зайвих переживань і хвилювань. Але з появою Діни він знаходив то одну, то іншу розколину в цій стіні, це і дивувало і сердило його одночасно.