Глава 12-1

Ця ніч Дінці запам'яталася надовго. Вечір починався як завжди, Сирітка сиротливо стирчав біля рулетки, по колесу неспішно котилась кулька, карткові столи потихеньку заповнювалися гравцями. В який момент почалося це божевілля, Дінці було складно сказати.

Вони з Юлею рубались на покері з компанією випивших зальотних гостей із сусіднього обласного центру і вельми успішно, краєм ока вона відзначала, що від обох столів для блекджека до каси постійно курсують незадоволені особи і виходять звідти з цілими стеками фішок. Це означало, що  карти в хорошому плюсі. А потім зиркнула на незвично напруженого Олексія, який безпристрасно вдивлявся в рулетковий стіл, і його вигляд їй зовсім не сподобався.

На рулетці панував справжній Армагеддон. Такого Дінка ще на бачила, поле було повністю засипано фішками в кілька шарів, не видно ні номерів, ні секторів. Сирітка скакав навколо столу з отетерілим видом і періодично бігав в касу, міняючи фішки на гроші. Рулетку оточив натовп рішучих чоловіків з характерною зовнішністю і пресами доларів, які недбало були розкидані тут же серед фішок.

Кожен кидок дилера викликав переможний рев, інспектор оголошував виграші з погрозливо-білим кольором обличчя, і Дінка розуміла, що справи йдуть дуже й дуже погано. Служба безпеки знаходилась поруч у залі, але в гру не втручалась, оскільки ніхто нічого не порушував.

Її штовхнули в бік.

 — Зміна круп'є, — повторила Юля і для вірності пхнула її під столом ногою.

Дінка схаменулася, провела долонею об долоню.

— Зміна круп'є, дякую за гру.

— Іди, іди, — не дуже доброзичливо попрощалися з нею гравці, — давай красуне, може ти перестанеш нас оббирати, — а це вже Юльці. Замість Юлі на місце інспектора встав Юрчик з рулетки, а до Дінки схилився Олексій.

— Йди на рулетку, Діна. А то там..., — він похитав головою, не промовляючи вголос слово, що здавна характеризує великі неприємності, та вона і так все зрозуміла.

— Лексе, я ж з курсів на рулетці не стояла, — прошепотіла вона йому.

— Ти лише кульку кидай. За тебе все порахують і видадуть. Зроби щось, Дінка!

— Зміна круп'є, доброго вечора, — рука ковзнула об руку, вона встала за стіл. На неї підозріло втупились десятки пар очей. «Ну й пики! Рятуйте, людоньки…»

— В чому справа, Олексіє, — невдоволено сказав один з найколоритніших, — навіщо дівку з карт привів? Сподіваєшся відігратися? Поверни того хлопця, давай грати по-чесному, а то ми підемо.

— Робіть ставки, панове, — рівним голосом запропонувала Дінка. «Не підете ви нікуди, гра в самому розпалі». Під ложечкою засмоктало, зсередини піднімався зрадницький холодок.

Поле було засипано на добрих п'ять сантиметрів, і ставки робилися боронь, Боже! Дінка, намагаючись впоратись із хвилюванням, підняла очі і раптово зіткнулася зі знайомим поглядом, який втупився прямо в неї.

«Максим! Приїхав!» І відразу стали незначними всі переживання, всі її роздуми здались безглуздими і несерйозними. Домін стояв, заклавши руки в кишені, дивився на неї в упор поверх схилених спин гравців, які розкидали по полю фішки, і його погляд був геть невиразним. Але Дінці було все одно. Вона раділа, що бачить Горця, хоч незадоволеного, хоч розлюченого, все одно якого. Страшенно кортіло вибігти з-за столу і кинутись йому на шию, а там нехай кричить і лається за вчорашнє, адже він для цього приїхав, та вона не могла. Не могла навіть показати, що рада його бачити, вона повинна зберігати незворушність за столом і не проявляти жодних емоцій, вона круп'є, всього лише автомат, що кидає кульку.

— Ставки зроблені, ставок більше немає.

Діна плавно штовхнула колесо, і воно повільно попливло по колу. Сердиться, не сердиться, яка різниця, Горець тут, і тепер все буде добре.

Раптом він підморгнув їй, точно, він підморгнув! Усередині спалахнув цілий феєрверк, тіло наповнила неймовірна легкість, вона немов летіла в безодню, але страху не було. Навпаки, її охопив якийсь дикий, відчайдушний запал, кураж. Дінка, не відриваючи погляду від Доміна, клацнула пальцями, і кулька помчала по бортику колеса, як скажена. Ти диви, не забулося те, на що Лекс їх натаскував добрих два місяці! Той якраз стояв біля інспектора і пильно стежив, як летить кулька. Нарешті, хід кульки поступово сповільнився, ще, і ще, тепер вона неспішно котилась по колу в повній тиші, здавалося, навіть на картах всі завмерли.

Їх було всього кілька номерів не те, щоб порожніх, але не так щільно засипаних і, в основному, фішками дрібних номіналів. І він випав у неї, саме такий номер.

— Номер чотири, — оголосив інспектор, і Дінка зі стуком поставила маркер на виграшну клітинку.

Під стелю зметнувся такий рев, що здавалося, несучі балки не витримають і впадуть від розриваючих дзвінку тишу децибел.

 — Олексій, прибери її, — волали колоритні хлопці. В цілому, всі гравці на рулетці зійшлися на думці, що Дінку слід видворити з-за столу, розбіжності полягали лише у виборі напрямку.

Дінка акуратно і швидко розібрала чіпи навколо виграшного номера, залишаючи фішки переможців, а решту згребла докупи. Вона щиро раділа, що у неї такі довгі ноги, оскільки для того, щоб зібрати фішки з краю поля, їй доводилось мало не лягати на стіл. Один з найколоритніших спробував вхопити її за лікоть, але зразу ж ойкнув і осів від гарного стусана в бік. Горець неголосно говорив щось, заломивши йому руку. Все вірно. Лаятись лайся, це не заборонялось, якщо людина програлася вщент, а ось дилер — одиниця недоторкана. Та все ж їй подобалося думати, що Домін заступився особисто за неї.

А далі битва тривала. Дінка прицільно лупила по порожніх номерах, Олексій літав між касою і столом, немов на крилах, колоритні особи лаялись і невпинно проганяли Дінку, відмовляючись грати, доки її не змінять, але з кожним новим кидком не витримували і знову сипали фішками. Інспектор прораховував виграші, чіпер підсовував готові стеки виплат, їй залишалось лише крутити колесо і кидати кульку. І згрібати, згрібати, згрібати насипані гори програних ставок.