Глава 6-1

Дінка йшла по освітленому ліхтарями проспекту, і настрій у неї був просто паскудним. З тих пір, як Домін запропонував їй ту мерзенну і принизливу угоду, він з нею жодного разу не заговорив. Що стало яскравим свідченням того, який правильний вибір вона зробила. Абсолютно бездушна істота, як з таким взагалі можна починати відносини — хоч договірні, хоч якісь?

Скільки разів вона обіцяла собі не виходити в зміну, забути про казино й Доміна, не злічити, якби була хоч якась альтернатива, та й гроші там платили суттєві. І сьогодні йшла, як на каторгу. Дінка заздалегідь знала, що відразу не піде в зал, дочекається десяти, — як раз до цього часу зазвичай прибувала служба безпеки, — а потім буде катувати себе, потай спостерігаючи, як Домін п'є каву з блаженною міною на обличчі і не звертає на неї ані найменшої уваги.

Трьох бійців Горця вона побачила ще здалеку.

— Привіт. А ми тебе чекаємо, — їх колишній чорноокий прокурор, Дінка тепер знала, що його звуть Вороном, йшов назустріч.

— Доброго вечора, — вона ні з ким не браталася, хіба що з Тимуром могла поговорити трохи більшь відкрито. Їй по вінця вистачило Доміна.

 — Треба поговорити, — Ворон кивнув у бік машини, — сідай, проїдемось, тут недалечко.

Треба так треба, Дінка знизала плечима і сіла в машину. Лише запитала:

— Олексій знає?

 — Сідай, лялько, всі все знають, — Плаский всівся з одного боку, Ворон з іншого, третій, Дінка не пам'ятала як його звуть, сів за кермо. — Кадре, поїхали.

— Що ж, ми чекаєм, розповідай, — ліниво почав Ворон, — як ви на покері гроші закладу розтринькуєте.

«Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову». Але вголос Дінка висловлюватися остереглась. А що тут скажеш, цьому кошлатому опудалові Шлангу щастило просто феєрично, навіть Олексій ставав за стіл, марно. Щоб перестати йому програвати, слід було гнати його в шию і закривати казино під будь-яким приводом — хоч на переоблік, хоч на санобробку. Але робити цього, звичайно ж, ніхто не став, тому вони продовжували видавати йому гроші, ніби зарплату, спасибі хлопцям з рулетки, вивели зміну в нуль.

Ворон питав, Дінка відповідала. Вона вже зовсім заспокоїлася, коли зрозуміла, що від неї чекають інформації про когось з дилерів, які були друзями Олексія і яких він особисто привів в зміну. Вибачте, хлопці, тут вона вам не помічниця.

Дінка чула уривки розмов, розуміла, що досвідченим круп'є мало преміальних, хочеться грошей ще і ще, але лізти туди вона точно не збиралася. Не вистачало ще Лекса підставити, нехай Ворон з Пласким самі пнуться, слідство проводять.

Ворон замовк. Вони від'їхали на чималу відстань, коли раптом над вухом почувся свистячий шепіт Плаского:

 — А тепер, красуне, ми з тобою потеревеним про наше побачення, яке так і не відбулося. Смикайся, не смикайся, немає тут ні Тимура, ні Горця, їх взагалі немає в місті, так що будемо ми з тобою довго-довго розмовляти.

Дінка глянула на Ворона, той сидів з байдужим обличчям і дивився вперед, але варто було їй поворухнутися, як по обидва боки її немов кліщами схопили за руки, міцно притиснули до тіла, і вона відчула себе в пастці. Плаский злорадно вискалився, нахилившись зовсім близько.

Він почав розстібати їй гудзики на пальто, і тут Діні зробилось по-справжньому моторошно. Мозок працював як заведений. Добре, припустимо, Плаский злісний і мстивий, її ще Олексій попереджав, але навіщо це Ворону і тому хлопцеві за кермом? Це їх особисті з Пласким справи, ніхто точно б сюди втручатися не став. А за спиною Доміна й поготів, люди Горця поважали його і боялися.

І в голову вповзла думка, від якої вона затремтіла від кінчиків пальців до самого серця, яке вже калатало з неймовірною силою. Домін вирішив помститися за відмову і віддав її Пласкому. Тепер йому все одно, що з нею буде, він дозволив по-своєму з нею поквитатися.

Вона знову глянула на Ворона, той продовжував сидіти з абсолютно байдужим виглядом, міцно тримаючи її руку. Машину трусонуло, вона завалилася на Плаского, в правий бік ткнувся металевий предмет. Пістолет. У Плаского там пістолет, і навряд чи він носить його незарядженим.

Її двоюрідний брат кадровий військовий, коли вони з мамою приїжджали до них в гості, кілька раз брав Дінку з собою на пустир, де хвалився своєю нагородною зброєю. Вона тоді попросилася постріляти, і їй сподобалось, у неї навіть непогано вийшло. Звичайно, патрони там були холості. Потім Дінка з задоволенням стріляла в тирах по кульках, але відчуття важкої прохолоди металу в руці не йшло ні в яке порівняння з пукалками в тирах. Їй би тільки дістатися до нього ...

— Тобі ніхто не говорив, який ти огидний? — відкинувшись на спинку сидіння, поцікавилась Дінка у Плаского. — Для мене з першого дня було загадкою, як за тебе вийшла заміж твоя дружина. З таким як ти за власним бажанням не піде жодна нормальна жінка. Свою дружину ти теж погрозами в ліжко заганяєш?

— Лялько, ти зараз добалакаєшся, — Плаский стиснув губи і підніс долоню до її рота, напевно, щоб закрити. І вона вгризлась в його руку з усією силою, на яку була здатна, міцно стискаючи щелепи. Рот заповнив металевий присмак крові, Плоский побуряковів і заволав, Дінка сплюнула, запустила руку йому під куртку і вихопила пістолет. «ТТ», її добрий знайомий! Вона звела курок. «Кому з них в голову або може краще собі? «Так чи ні». Один відстріляний патрон».

Ворон обома руками схопив її руку, направив вниз і загорлав щосили:

— Ти божевільна? Куди ти цілишся?

Вона натиснула на спуск, але постріл все одно пролунав несподівано, гальма заверещали, машина зупинилась. Двері відчинилися, в отворі з’явилось перекошене обличчя Доміна. Він подивився на Дінку і загарчав:

 — Виродки, що ви з нею зробили?