Глава 2

Дінка розчісувалася перед дзеркалом в стафф-румі, тримаючи в зубах шпильку, і вже вкотре проклинала своє волосся. Його ж навіть підстригти не можна, і справа тут зовсім не в мамі. Дінка знала, якщо вона його обріже, то її голова стане схожою на кульбабу, і тоді хоч плач, зараз під власною вагою волосся більш-менш витягувалося.

В стафф-румі запанувала підозріла тиша, і Дінка з розпачем згадала, що сьогодні із зміною виявила бажання познайомитися місцева служба безпеки. Звичайно, Діні давно розповіли, що «Рояль» «кришує» бригада Горця, з бійців якої і складалась та сама служби.

Сам Горець — Максим Домін — до того ж був в долі, тобто вважався негласним співвласником казино, Дінка випадково почула, як Олексій розповідав про це Стасу. Вона швиденько скрутила волосся і лише тільки зібралася заколоти шпилькою, як та зрадницьки хруснула, і затиск відлетів до протилежної стінки.

Дінка мало не розревлася від відчаю, клята шпилька, що тепер робити з зачіскою? Вона обернулася, притримуючи рукою закручене волосся, і отетеріла. Стафф-рум був переповнений, круп'є розсілися на диванному куточку за великим столом, а від дверей вздовж стін грізно нависали хлопці з красномовними стрижками під нуль. В чорних джинсах, чорних водолазках і чорних шкіряних куртках, всі обвішані золотими ланцюгами і браслетами, неначе новорічні ялинки.

«Гамадрили», — недоречно промайнуло в голові Дінки. Але смішно не було анітрохи, тому що всі дивилися на неї. Суворі обличчя «гамадрилів» не припускали не те що веселощі, навіть посміхатися дивлячись на них не хотілося.

 —  Доброго вечора, — видавила вона, продовжуючи стояти і утримувати в руці скручений «хвіст».

 — Ти диви, ну і лялька! — сказав один з «гамадрилів» з вузьким неприємним обличчям, хвацько при цьому присвиснувши. — Який дебіл тебе сюди взяв?

Дінка визнала питання риторичним, оскільки піт-бос Олексій за якісь два кроки підпирав стіну.

 — Годі тобі, Плаский, — обірвав його хлопець з карими очима, колір волосся визначити було неможливо через його повну відсутність. Хлопець звернувся до принишклих круп'є: — Мене звуть Тимур. Ми відповідаємо за безпеку закладу і вашу особисту безпеку.

Далі пішло-поїхало про особисту відповідальність кожного, іншими словами, Тимур дав всім зрозуміти, що співробітникам казино не варто базікати зайвого ні вдома, ні з друзями, а краще взагалі мовчати як риба, тому що мовчання - золото і все інше.

 — І ще, — Тимур примружився, — якщо у вас виникнуть будь-які проблеми, навіть особистого характеру, особливо це стосується дівчаток, звертайтеся. Поки ви працюєте у нас, ви всі під нашим захистом.

Це була правда. Якраз нещодавно у бармена Олі якийсь відморозок у дворі вирвав з рук сумку і втік. Ольга не розгубилася і миттю звернулася до служби безпеки. Сумку знайшли в лічені години, що сталося з відморозком, Дінка у Олі перепитувати не стала, а Оля сама промовчала. Напевно, не знала.

Дінка відчула на собі чийсь прискіпливий погляд і повернула голову. В кутку, притулившись плечем до стіни, стояв ще один «чоловік в чорному», однак його голова не сяяла голеним черепом, а закінчувалася цілком нормальною людською зачіскою.

Темне волосся, сірі очі, ось тільки погляд якийсь дивний, колючий. Глузливий. Хижий. Дінка відчула себе настільки незатишно, що ледь втрималася від бажання пірнути під стіл. Як при бомбардуванні. Добре, що служба безпеки вже зібралась геть.

 — Лялько, а ти одягайся, поїдеш зі мною, — пролунав голос Плаского, який тепер видався Дінці просто огидним. — Подивишся, як в інших казино дилери працюють.

 — Ви хочете провести екскурсію для всієї зміни? — запитала вона Плаского, не зрушивши з місця. Той звузив очі й процідив:

 — Лялько, ти дотепницю корчити надумала? Ні, екскурсія тільки для тебе. Одягайся і не приндись.

Звичайно, у всьому винувата була її дурна вдача. Встигни Дінка вчасно заколоти волосся і сховатися серед круп'є на дивані, то й «гамадрил» не звернув би на неї ніякої уваги. Вона помітила на правій руці Плаского обручку, спробувала уявити собі його дружину і не змогла. Це як же декому закортіло заміж! А може він її зв'язав? І пістолета до скроні приставив ...

Олексій винувато ховав очі, але мовчав. Що ж, Діана Володимирівна, схоже, твій вихід скінчився, не розпочавшись. Чи спробувати ризикнути?

 — Хто ваш керівник? — запитала Дінка, дивлячись у злі примружені очі і подумки сповзаючи по стіні від переляку. — У вас же є керівник? Це часом не ви? — звела вона погляд на Тимура.

 — Ну я, — донеслося з кутка. Неголений тип відліпився від стіни і став навпроти Дінки, сховавши руки в кишені і дивлячись на неї тим самим глузливим поглядом. — І що?

 — Як мені краще до вас звертатися?

 — Домін. Максим. Георгійович.

Дінка набрала повні легені повітря і видала на видиху:

 — Максим Георгійович, я потребую вашого захисту. У мене тільки що виникли проблеми особистого характеру, — вона підняла підборіддя і подивилася спочатку на ненависного «гамадрила», потім прямісінько в очі Доміна. Вона щосили старалась не показувати, як налякана, і щосили намагалася бути спокійною, але всередині все струшувало балів так в десять-дванадцять, не менше. З руйнуваннями і жертвами.

Чоловік навпроти свердлив її поглядом і мовчав, зате Дінка тепер могла краще його роздивитись. Років двадцять сім - двадцять вісім, прямі, трохи різкуваті риси обличчя, сірі виразні очі, стиснуті губи. Цікаво, чому Горець? Раніше Дінка була впевнена, що Домін з тих самих горян, а ось і ні, абсолютно слов'янська зовнішність.

Його можна було б назвати привабливим, аби не ця задушлива загрозлива хвиля, яка йшла від нього і огортала, буквально знерухомлювала, як удав паралізує свою жертву. Напевне, якщо він ще так подивиться на неї пару хвилин, вона знепритомніє.

 — Плаский, залиш дівчину в спокої,  — сказав той неголосно, але «гамадрил» тут же взірвався.

 — Макс, та ти тільки поглянь на неї, це ж ходяча проблема, навіщо вона тобі?