Глава 4

Теплий літній вечір опустився на місто, несучи з собою густий аромат квітучої липи, що проникав у відчинене вікно квартири Насті. Ми сиділи на балконі, неспішно потягуючи вже другу пляшку прохолодного рожевого вина. Розмова текла легко й невимушено, але в повітрі все одно витала напруга, пов'язана з моєю ранковою зустріччю з Олександром і обіцяним від нього контрактом.
Настя намагалася мене підбадьорити, розповідаючи якісь смішні історії, але мої думки постійно поверталися до цього холодного, стриманого чоловіка та його невідомої пропозиції. Він обіцяв надіслати контракт сьогодні ввечері, і я кожні п'ять хвилин машинально перевіряла пошту на ноутбуці Насті.
Нарешті, близько десятої вечора, пролунав довгоочікуваний звук сповіщення. Моє серце забилося частіше. Швидко відкривши лист, я побачила прикріплений файл із назвою "Угода про співпрацю".
Ми з Настею схилилися над екраном, уважно вчитуючись у кожний рядок. З кожною новою сторінкою моє обличчя витягувалося. Те, що я побачила, було далеко за межами моїх найгірших очікувань.
Перший же пункт гласив, що я зобов'язуюся неухильно дотримуватися розробленого Олександром "спільного іміджу", включаючи манеру поведінки, стиль одягу та навіть теми для розмов на публіці. Будь-яке відхилення від "затвердженого сценарію" тягнуло за собою значний штраф.
Далі йшлося про мою повну звітність Олександру у всіх аспектах, що стосуються нашого "шлюбу" і не тільки. Я повинна була щодня звітувати йому про свої зустрічі та контакти, а будь-які серйозні рішення (навіть щодо власного дозвілля) підлягали його обов'язковому погодженню.
Але справжнім абсурдом виглядав пункт, який забороняв мені протягом дії угоди… закохуватися. Так і було написано чорним по білому: "Партнер зобов'язується утримуватися від будь-яких романтичних стосунків із третіми особами протягом її терміну дії цієї угоди. У випадку порушення даного пункту Виконавець має право розірвати угоду в односторонньому порядку без будь-якої компенсації партнеру."
Настя, яка читала через моє плече, обурено вигукнула:
— Та він з глузду з'їхав! Це вже не контракт, а якась середньовічна кабала! Він що, думає, що може контролювати твої почуття?!
Моє обурення сягнуло межі. Усі мої надії на хоч якусь подобу партнерства розбилися об ці цинічні рядки. Цей холодний, владний чоловік не збирався мені допомагати – він хотів мене підкорити. Це ж майже копія мого батька! Цей чоловік тепер збирається керувати всіма моїми діями?
Допивши свій келих вина одним залпом, я різко підвелася з крісла.
— Все, досить! — твердо сказала я, відчуваючи, як всередині закипає гнів. — Я йому зараз подзвоню і скажу все, що думаю про його "ненормальні" умови! Хай знає, що я не якась дівчина, яка буде просто мовчатиі кивати і погоджуватися на все, що їй скажуть!
Настя спробувала мене зупинити, але я вже схопила телефон. П'янка хоробрість і справедливе обурення підштовхували мене до рішучих дій. Я знайшла номер Олександра в історії викликів і, не вагаючись, натиснула кнопку виклику по відео.
Екран ноутбука засвітився, і за мить на ньому з'явилося обличчя Олександра. Він сидів у кріслі, здавалося, у своєму кабінеті. За його спиною виднілися темні полиці з книгами та тьмяне світло настільної лампи. Його обличчя, як і під час ранкової зустрічі, залишалося непроникним, але погляд був здивований. Його сірі очі уважно дивилися на мене, ніби чекаючи моєї реакції. На ньому була біла сорочка з розстебнутим верхнім ґудзиком, що підкреслювало його елегантність, навіть у неформальній обстановці.
Я, все ще сповнена обурення, навіть не привіталася.
— Олександре, я щойно прочитала ваш "контракт", — мій голос тремтів від гніву, але я намагалася говорити якомога твердіше. — Ви серйозно? Які ще "спільний імідж", "затверджений сценарій" і заборона закохуватися?! Ви взагалі розумієте, що ви мені пропонуєте? Це не угода про співпрацю, а якась спроба повністю мене контролювати!
Настя стояла поруч, поклавши руку мені на плече, ніби намагаючись трохи мене заспокоїти, але її погляд теж виражав обурення.
Олександр мовчки спостерігав за моєю емоційною тирадою. Його обличчя залишалося незворушним, але в очах промайнув ледь помітний іскорка цікавості. Дочекавшись, поки я зроблю паузу, він спокійно промовив:
— Аліно, я розумію ваші емоції. Можливо, формулювання в контракті дійсно виглядають дещо… незвично. Але повірте, в кожному пункті є свій раціональний сенс.
— Раціональний сенс?! — я ледь не крикнула. — Забороняти мені закохуватися — це ваш "раціональний сенс"? Ви справді вважаєте, що можете керувати моїми почуттями? Хто ви взагалі такий, щоб ставити мені такі умови?
Він трохи нахилився вперед, і його погляд став ще більш пронизливим.
— Мета цієї угоди — створити переконливу ілюзію наших стосунків, яка принесе вигоду обом сторонам. Публічний імідж є ключовим елементом цього плану. Будь-які непередбачені обставини, особливо особистого характеру, можуть зруйнувати всю нашу домовленість і завдати значної шкоди моїй репутації.
— А моя репутація вас не хвилює? — випалила я. — Ви хочете перетворити мене на маріонетку, яка буде робити і говорити лише те, що ви їй дозволите? Ви помиляєтеся, якщо думаєте, що я на це погоджуся!
На його обличчі вперше з'явилася виразна емоція — ледь помітна легка посмішка. Вона не була злою чи насмішкуватою, скоріше… зацікавленою.
— Ви дуже емоційна, Аліно. Це… цікаво. Але подумайте ще раз. Ця угода — це ваш шанс отримати те, про що ви мрієте. Фінансова незалежність, нові можливості… Невже ви готові відмовитися від усього цього через кілька формальних пунктів?
— Формальних пунктів?! — мій голос знову підвищився. — Ви називаєте заборону на особисте життя та повний контроль над кожним моїм кроком "формальними пунктами"? Та це справжнє свавілля! Я не продам свою свободу за жодні гроші!
Я відчувала, як мої руки тремтять від гніву. Настя спробувала мене заспокоїти, прошепотівши щось на вухо, але я її не слухала. Мій погляд був прикутий до спокійного обличчя Олександра на екрані.
— Знаєте що, Олександре? — твердо сказала я, намагаючись контролювати свій голос. — Засуньте свій "вигідний" контракт собі знаєте куди! Я не буду брати участь у цьому фарсі. Шукайте собі іншу ляльку, яка буде кивати на кожне ваше слово. А я знайду іншу собі кандидатуру! Без таких дурних пунктів, які прописані у вас!
Я різко натиснула кнопку завершення виклику, важко дихаючи. На екрані ноутбука знову з'явився робочий стіл Насті. Моє серце все ще шалено билося, але разом з гнівом я відчувала полегшення. Я сказала йому все, що думала. І нехай тепер робить що хоче.