Розділ 30. Яна.

— Скільки можна чекати? — Олег вкотре дивиться на циферблат годинника.

Ми з ним сидимо біля кабінету гінеколога, нервуємо та чекаємо, коли нарешті нас запросять до лікаря.

Тітов, не зраджуючи власних принципів, привіз мене до найкрутішої клініки міста — до Центру Планування та Репродукції. Звідки в нього зв'язки та чому він знайомий із тутешнім головним лікарем навіть думати не хочу. Найголовніше питання зараз — чи я вагітна наразі, чи зі мною все гаразд.

Встигаємо заповнити всі формуляри та бланки. Навіть руку даю виколоти місцевим медсестрам, щоб якнайшвидше провели аналіз крові. Щохвилини намагаюся нагадувати собі, що не можна нервувати. Що це не йде на користь ні мені, ні малюкові, якщо він все ж таки є під серцем.

Неприємно тягне низ живота, як перед початком менструації. Намагаюся повільно та глибоко вдихати носом, а видихати вже ротом. Кладу долоню на живіт і починаю повільно його погладжувати.

— Будь ласка, будь ласка, тільки не залишай нас, — беззвучно ворушу я вустами.

Вчора ввечері я надто засмутилася, коли побачила негативний результат. Олег ледве зміг мене заспокоїти та вивести з ванної кімнати. Всі дії були ніби на автопілоті: ванна, ліжко, розмови та сон. Домовились, що як прокинемось, то одразу поїдемо до клініки аби переконатися, що зроблені тести не брешуть. Або брешуть.

Після такого напруженого дня та ще напруженішого вечора, я за лічені секунди провалилася в сон. Навіть наснилося ніби до мене у вікно стукає птах. Він був гарний такий, з жовтим черевцем та червоним чубчиком. Співав мені гарну мелодію та закликала відчинити вікно й впустити його в будинок.

Я пам'ятаю, як танцювала, наближаючись до нього. А потім пролунав гучний вибух і я миттю прокинулася. Розплющила очі та не відразу зрозуміла де знаходжусь.

Перша думка — куди зник птах?

Потім вся увага перейшла до оглушного стукоту власного серця. Воно билося мов божевільне, віддаючи пульсацією у вуха. Дихання збилося і по тілу йшло дрібне тремтіння. Відчуття таке, ніби я ледве уникла зустрічі з чимось жахливим.

Озирнувшись на всі боки, я побачила, що Олег мирно спить на своїй половині ліжка, відсунувши від себе ковдру якнайдалі. У кімнаті надто спекотно.

Я потяглася до склянки з водою та зробила кілька жадібних ковтків. Повернувши голову на подушку, я намагалася ще раз заснути. Але всередині було якесь ірраціональне почуття тривоги, яке заважало розслабитися. Я ніби передчувала, що ось-ось станеться щось жахливе.

Довелося навіть взяти мобільний телефон і залізти у пошукову систему. «Чому сняться кошмари», «як заспокоїти незрозуміле почуття тривоги», «дихальні практики» та ще з десяток різноманітних пошукових запитів не допомогли мені ані наблизити бажаний сон, ні знизити швидкість мого серцевого ритму.

Від відповіді на запитання «навіщо сниться птах, який стукає у вікно?» і зовсім захололо все всередині. Прискорений пульс розігнався ще більше, до рекордних двохсот ударів за хвилину.

Я не хочу нікого з близьких втрачати. Дуже не хочу.

Довелось навіть ходити по кімнаті, робити невеликі махи руками та обережно нахиляти голову. Начебто навіть стало трохи краще.

Я відчинила вікно, щоб упустити в спальню свіжого повітря. І тільки тоді дихати стало легше.

Зробивши кілька глибоких вдихів, я повернулася в ліжко, притулилася до Олега якнайсильніше.

— Ти чого? — сонним голосом, не розплющуючи очей, спитав він.

Не дочекавшись моєї відповіді, згріб мене в оберемок і притиснув до своїх грудей. Несвідомо поцілував у потилицю.

З думками, що більше ніколи не хочу бачити птахів у снах, і під шум спокійного дихання чоловіка, я провалилася в сон до самого ранку. Встати змогла лише після п'ятого дзвінка будильника.

— Тітова Яна? — медсестра, що вийшла з кабінету, дивиться прямо на мене. Несміливо киваю їй у відповідь. — Проходьте, будь ласка.

Лікар уважно вислуховує мої скарги та запрошує на огляд. Олег весь час перебуває поряд, підтримує, не відпускає мою руку. Вперше відчуваю, що його пальці такі ж холодні, як і мої. Саме вони видають схвильованість та переживання, які він так завзято намагається ховати за розслабленою та чарівною посмішкою.

Гінеколог підтверджує наявність вагітності, але звертає увагу на мої виділення. З метою запобігання негативних наслідків проводить забір мазків. А також, пам'ятаючи про негативні результати моїх тестів на вагітність, виписує направлення на кілька аналізів крові для відстеження динаміки рівня ХГЛ.

Після озвучених лікарем словосполучень «завмерла» та «позаматкова вагітність» зблідла не лише я, а й Олег. Сильніше стискаємо наші руки та намагаємося через дотик передати одне одному всю підтримку, на яку спроможні.

На щастя, апарат УЗД знаходиться в цьому ж кабінеті, то ж нам не доводиться марнувати зайві години у страху.

— Плодове яйце чітко візуалізується в порожнині матки. Всередині є жовточний мішечок з рівними чіткими контурами. Поруч із ним ембріон. Вітаю, чоловіче, ви подарували своїй дружині насправді цінну «каблучку з діамантом».