Розділ 14

Захар 

Стираю рожеву помаду зі щоки й відкидаю серветку вбік. 

Бляха, чому я взагалі зірвався? Клявся собі, що більше не доторкнуся до Юлі! Адже мені й Єви вистачає, я її люблю, то якого дідька поліз до Юлі?

Виходжу з машини, ставлю її на сигналізацію. Закладаю руки в кишені. Нав'язливі думки роз'їдають мозок, наче сірчана кислота.

У підземному паркінгу багатоповерхівки, де знаходиться квартира Єви, тихо, як на кладовищі. Подаюся вперед на автоматі.

Час — перша ночі.

Трохи покружив містом, щоб охолонути, тепер хочу дещо прояснити.

Відчиняю двері своїми ключами. На столі в кухні графин з водою. Роблю кілька ковтків прямо з нього.

— Захаре? Так пізно? Я вже не чекала на тебе сьогодні, — на мій шум у кухні з'являється Єва.

У напівпрозорому пеньюарі, крізь який видно її розкішні великі груди. Ці груди, до речі, їй оплатив я. Погляд піднімається вище. Очі в неї безодня. Затягує на дно на видиху. Але зараз я не відчуваю жодного задоволення.

— Не чекала, а я приїхав, — не можу приховати сарказму в голосі. Чомусь злюся на неї, а не на себе.

Хоча це я щойно  спав в іншою жінкою. А Єва тут, одна, чекає, коли зможу приділити їй увагу, насолоджується крихтами мого вільного часу.

Дивлюся на бліду шкіру її шиї, і руки самі тягнуться вперед. Що ж ти робиш, Єво? Навіщо провокуєш? Що за  ігри за моєю спиною?

— Ти не в настрої, котику? Хто тобі його зіпсував? — вона підходить до мене, стає навшпиньки, хоче поцілувати мене, але я відвертаю голову, і її губи мажуть по моїй щоці.

— Що не так? —  відступає на крок, пильно дивлячись на мене.

— Це ти мені скажи, Єво, що не так? — виходить набагато різкіше, ніж я планував. Але якщо те, що сказала Юля, виявиться правдою, мені доведеться вибити з Єви всю дурь.

Її очі на мить розширюються, мабуть, розуміє, в чому справа. Але вона швидко гасить цю спалах.

— Любий, ти злишся через те, що я купила путівку на Балі, щоб полетіти з подругами на відпочинок, а тобі не сказала?

Зціплюю кулаки, одразу себе стримую. Лечу на шаленій швидкості вниз.

— Яка, до біса, путівка, Єво? Чи я коли-небудь забороняв тобі кудись їхати? Краще скажи мені, навіщо ти пишеш моїй дружині?

Впиваюся поглядом у неї. Чесно, я вважав, що Юля спеціально наговорює на Єву. Якось дізналася, з ким саме я сплю, і вирішила проявити жіночу підступність.

Але страх, який я бачу в очах Єви, перевертає все моє уявлення про цю жінку.

Криво усміхаюся, думаю, що це більше схоже на оскал.

Вона вся напружується, витягується струною.

— То будеш мовчати чи скажеш хоч щось?

Під моїм поглядом вона блідне. Здається, навіть ноги підкосилися. Мені б її підтримати, але я вперто стою на місці.

— Так, я написала їй кілька разів! Так, Захаре, я теж жінка, у мене є почуття, і мені безмежно важко ділити тебе з іншою! Останні роки я живу, наче в пеклі! Я ночами не сплю! У мене депресія, але кому це цікаво? Коли ти приходиш, я завжди намагаюся бути в гарному настрої, щоб тобі було комфортно. Щоб ти не забув про мене й не кинув, бо дружина — вона, а не я! Бо я сирота, а в неї впливові батьки! Бо ти вже одного разу проміняв любов на вигоду, то чому б не зрадити мене ще раз? Я втратила дитину через цю ляльку! Знаєш, у якому пеклі я була, Захаре? Ти хоч розумієш, що я відчуваю?

Кожне її слово проникає всередину, врізається в серце ножем і викликає почуття провини. Бо кожне її слово — правда. Адже я мав одружитися з нею, але вигідна угода, підтримка моєї політичної кар’єри Савіним — виявилися для мене важливішими.

У Савіна син — залежний. Витрачає гроші й потрапляє в неприємності. Надії на нього немає. Передати двадцятирічній доньці справи компанії, посаду, вплив — не варіант. Віддати все мені як члену сім’ї — ідеальне рішення. Гроші захищені, онуки забезпечені, і проблеми його старшого сина є кому вирішувати.

Угода була вигідна всім, окрім Єви. 

Ми познайомилися випадково. Лив дощ, вона була без парасольки, я вирішив проявити галантність, коли виходив із бізнес-центру, і запропонував підвезти її.

Вона була наймилішою й найчарівнішою дівчиною, яку я коли-небудь зустрічав. Сексуальною, дикою кішечкою й одночасно скромною та ніжною.

Наші стосунки тривали майже три роки. А потім я її зрадив. Пообіцяв, що це тимчасово, пекельно боявся, що вона не пробачить і піде від мене. Клявся, що ніколи не ляжу в одне ліжко з Юлею. І майже дотримав своє слово.

Якби не я, якби не цей шлюб, у нас би вже була дитина. Хлопчик чи дівчинка. Рік з невеликим. Єва дізналася про вагітність через тиждень після мого весілля, коли їй стало погано. А ще через місяць втратила дитину через депресію і нервовий зрив, причиною якого теж був я.

Тому мені зараз варто вгамувати свій запал і спокійно з нею поговорити. Жертва тут не я.

— Єво… — кажу й роблю крок до неї, щоб обійняти.

Вона плаче, не стримуючись, і мені здається, що я вмираю разом із нею.