Ніхто з нас не збирався порушувати тишу, проте потрібно щось сказати, не можу так. Щось у нього запитати чи розказати? Ніби все про нього знаю. Але є одна тема яку ми ніколи не обговорювали це наше дитинство. Може запитати як втратив зв'язок зі мною? Та як тільки хотіла запитати все зробилося навпаки.
- Катю, розкажи про своє дитинство, - попросив Влад.
Що сказати? Я та, яку ти шукаєш, не признавалася, тому що мені говорили, що не можна. Раніше твоя поведінка мене лякала і відштовхувала, не могла впізнати в тобі того друга, перше кохання. Проте провевши з тобою так багато часу зрозуміла, що ти той самий, але твої почуття сховані далеко.
- Що хочеш почути? - запитала я.
- Ну як ти його проводила, може було якесь дитяче кохання...
-Такого точно не було, - перебила його.
- Я про себе розказував, тепер твоя черга.
- Ти про дівчинку?
- Так, вона моє все. Так важко розповісти про себе?
- Хіба в тебе немає людей, які можуть дізнатися про кого завгодно всю інформацію? - з викликом подивилася на нього.
- По-перше, так не цікаво, а по-друге ми друзі, тому краще, що ти мені розповідала чим хтось інший.
І то правда, але де факти що буду говорити правду, зараз щось переробимо й ти ніколи не здогадаєшся хто я. А може? Так, я вчиню. Розповім, але деякі події не скажу.
- У дитинстві, я була зовсім іншою. Веселилася із дітьми з свого віку, грали різні ігри, тому що не могла всидіти на місці. Було багато друзів, але один із них був особливий. Він чимось притягував, з ним завжди потрапляла в пригоди. Але в один момент усе змінилося.
- Що саме? - запитав мене, тому що я замовчала на кілька хвилин.
- Нічого, зараз він в іншому місті.
- Ви спілкуєтесь?
- Так,- навіть дуже близько,- у нього є зараз дівчина.
- Бачу у тебе було багато друзів, а особливо багато серед них хлопців.
- Ти що ревнуєш? - запитала.
- Ні, просто на мить здалось, що ти до токо друга не рівнодушна, він розбив тобі серце?
- Ні, дружба лише дружба.
- Та про дружбу досить, щось конкретне буде?
- Що маєш на увазі?
- Веселі події.
- Хочеш із мене посміятися? Добре. Одного разу залізла на дерево, тому що хоіла дістати хустинку. Вилізла, то вилізла, а злізти ні. Згадала, що боюсь висоти. Покликати на допомогу не було нікого, тому сиділа на гілці деякий час. Раптом почула хруст, ніби гілка мала поломатися, але добре, що у цей момент мене помітили дорослі й домогли викрутися із цієї ситуації.
- Любиш ти шукати пригоди на одне місце.
- На що ти натякаєш?
- Ні на що, - і просто посміхнувся, аж самій захотілося це зробити у відповідь.
І так закрутилися наші розмови про наше минуле, у якому були як і радісні, так і сумні моменти. Я дізналася як він провидив той час, коли вже ми не бачились. А далі щось трапилось незвичне, мені щось так весело стало, хотілося кружляти й танцювати. Що зі мною? Далі темнота.
Автор
Хлопець не зрозумів, що коється із його подругою, сиділи та добре спілкувались. А тут їй щось сталося, що аж в пляс вдалась. Останній раз Влад бачив таку Катю у клубі, коли забирав її. Далі вона зняла підбори й пішла до моря. Принц зрозумів що це до добра не доведе й пішов за нею.
Вона стала маленькою дівчинкою, якої хочеться веселитися. Та не вже від одного бокалу втратила розум? Дівчина ходила по березі, хвилі омивали її ноги.
Надворі вже ніч, а море тепле. Катя зайшла у воду до самого пояса. Стояла так декілька хвилин і ніби хотіла піти ще далі. Проте теплі руки не дали зробити цього, від цих обіймів їй стало добре.
- Пішли вже, - промовив хлопець.
- Я не хочу, - сумним голосом промовила дівчина.
- Пішли, а то ще простудишся, - з турботою сказав Влад.
- Ні.
-Тоді заберу тебе силою, - після цих слів підняв свою дружину й поніс, як маленьку принцесу. У таксі пара їхала тихо, ніхто не говорив. Проте знову вже в обох героях прокинулось щось незвичне. Коли вони зайшли в будинок, у них спалахнули почуття. Раптом Принц підійшов до Каті і ніжно поцілував, вона навіть була не проти. Хто знає до яких наслідків це може призвести?
Катя
Голова болить, невже ми це зробили? Що це на мене найшло? Офіціант, точно це ж він щось нам підсипав. Швиденько знайшовши свої речі, одягнулася і тихо вийшла з його кімнати. Мій перший раз був із тим кого я кохаю, але нема чому радіти.
По-перше, якщо той хлопчина нам щось підкинув у їжу, то це не було з справжніми почуттями. Він постійно говорить, що ми з ним друзі й нічого більше. По-друге, я нічого не пам'ятаю, то наврядчи хлопець згадає. Сльоза покотилася по щоці, потім ще одна.
Навіщо? Не можна грати з почуттями дівчини, як тільки дізнаюсь хто це зробив, зразу порву з ним зв'язки. Аж це хтось міг бути той хто знає нас. Цікаво чим ми ці людині насолили? Трішки заспокоївшись почала збирати речі, сьогодні летимо з цього острова, який подарував багато емоцій. Хоча є один плюс, що це був Влад, а не якийсь хлопець із клубу.
- Привіт, - промовив Власовов, - у мене так болить голова, дивно що з тобою трапилось? - що він має на увазі.
- Про що ти?
- Тобі вчора весело, пішла сама до самого пояса по пояс, а говорила, що води боїшся.
- Невже я це зробила? Нічого не пам'ятаю, а ти?
- Лише як ти чудачила, приїхали сюди, а далі як у тебе.
- Може хтось нам підсипав вчора в їжу, - сказала свої догадки.
- Що?
- Офіціант мені здався якимось підозрілим, дивно дивився на нас.
- Цікаво.
-Наіщо комусь так робити?
-Незнаю, але доберусь до правди, - сказав Влад.
Далі кожен займався своїми справами, але почуття тривоги мене не покидало. Записка, точно записка. На весіллі мені її передали, чорна ніби натякаючи, що дуже погано кінчиться наш шлюб. А хіба він є? Ми лише на людях пара, а поза ними як звийчані друзі. Кому це вигідно?