ХІХ

Він уже хотів поцілувати, проте відлетів на метр. 

-Це моя дружина й не лізь більше до неї, а то на тебе чекатиме ще гірше, - промовив Принц, узяв мене за руку й веде мене з того місця. 

Автор

Головний герой приїхав пізно вечером до своїх друзів, тому що Алану була потрібна допомога по роботі. Влад швидко зробив усі справи й приїхав раніше. Додому не хотів повертатися додому, бо сказав Катерині, що буде завтра. 

Він думав, що буде завтра. Власов думав, що хоче відпочити від неї, але насправді занудьгував за нею. Ніби якась сила його тягне до головної героїні. О 12 годині вечора до Алана заздвонив телефон. 

-Алло,-сказав він, - які дівчата? Наші? Та ні, вони вдома в Маші. Зачекай. Дякую, що подзвонив. 

-Хто це? - запитав Саша.

-Олег, брат Маші. Каже, що зараз дівчата у клубі. 

-Що? - Влад.-Хіба вони не на вечірці в Марії? 

-Ні, почекайте,  зараз до неї зателефоную. 

Телефонна розмова:

-Алло-о-о-о-о,-відповіла дівчина. 

Де ти? - хлопець уже зразу зрозумів, що Олег говорив правду. 

-Я тут у Олега. 

-З тобою ще хтось є? 

-Зі мною є мої подруги. 

-Бутьте там зараз приїдемо. 

Кінець розмови

-Ну що? - згорав від цікавості Безстрашний. 

-Вони там. 

-Ну чогочекаємо? Поїхали! - сказав Власов, який хвилювався за свою дружину. 

У клубі хлопці відразу віднайшли дівчат, які танцювали на барній стійці. Юнаки почали ревнувати своїх коханих, бо бачили як інші чоловіки дивилися на них. Зняли їх звідти, а на секунду втратили пильність і тріо розбіглося по всьому клубу.

 Першим віднайшов Саша, потім Алан. Влад довго не міг знайти очима дівчину. Серце йому підсказувало йти в самий кінець будівлі й не помилився, проте побачив як до Каті почав розпускати руки інший. Обличчя стало злим, він ударив невихованого. 

-Це моя дружина й не лізь більше до неї, а то на тебе чекатиме ще гірше, - промовив Принц й повів принцесу далеко від цього місця. У машині вона заснула міцним сном. Довго сині очі дивилися на неї перед тим як піти до квартири.

Узяв Катю на руки й поніс у місце, де тепло й спокійно. Поклав на ліжко, накрив ковдрою, вийшов з кімнати. Хлопець щойно ліг, як через хвилину прийшла героїня і лягла на інший бік ліжка. 

-Що ти тут робиш? - запитав він. 

-Сплю. 

-У тебе є своя кімната. 

-Хіба ми не одружені, то чому маємо спати окремо? 

-Тобі більше не можна пити. 

-Чого? 

-Бо це призводить до поганих наслідків, - Влад хоче піти в іншу кімнату, але його зупиняє Катя. Узявши за руку, не відпускає його. 

-Залишся, - тихо попросила вона, тому він ліг біля неї. Отак наші герої заснули, тримаючись за руки. 

Катя

Дуже спекотно, ніби я на пляжі. А чия це рука обнімає мене? Що вчора було? Нудьга, клуб, танці і поцілунок... Невже мене хтось поцілував? А, ні мене забрав Влад. 

Він? Що хлопець там робив? Як соромно, дуже соромно. І це не моя кімната, а його. 

-Прокинулася? 

-Дякую, що забрав мене з того місця. Хіба ти не мав приїхати сьогодні? 

-Так, склались обставини. Більше не пий спиртного. 

-Гаразд, але... 

-Ніяких але, я сказав. 

-Ти чого тут командуєш?

-Я твій чоловік! 

-Скоро ми виправимо й тоді не будеш приказки роздавати. 

-Ага. 

-Я пішла. Вибач, за вчорашнє. 

-Та все добре. Це мій обов'язок поки ми одружені. 

 Одягнулася у літню сукнюй заплела дві французький коси. На сніданок з' їла фруктовий салат і малиновий соком запила. 

Довго думала проте як могла залагодити вину після вчорашнього, але ,, чоловік'' показав, що слухати мене не хоче. 

-Я йду в магазин, тобі щось купити? 

-... 

-Ти не будеш зі мною говорити? 

-... 

-Буду пізно. 

-Куди ти? 

-О, нарешті голос почула. 

-Якби не я..., - я перебила його. 

-Якби не ти то що? 

-Якби не я, то тебе тут не давно тут не було. А використовали й викинули на дорогу або ще гірше. Ті хлопці зробили з тобою усе, що хотіли. 

-Але це не привід, щоб я цілими днями сиділа вдома. 

-Прошу не починай знову. Хочеш поїдемо разом? 

-Так, але на цьому справу ще не закінчено. 

Зодного боку він правий, і рада, що хлопець хвилюється через мене, а з іншого - трохи перестарався із цим. Спочатку поїхали в магазин за одягом для нього. 

Оскільки йому було потрібно купити новий костюм. Далі на черзі була я. Декілька годин вибирали, яку мені сукню потрібно для вечірки. А Власову все не подобається, тому багато нарядів переміряла, поки не зупинились на червоному платті, яке було до підлоги. 

Виснажені поїхали додому. Живіт бурчить, а в холодильнику пусто. І не лишилось сил йти в магазин, тому замовила піцу для нас обох. Через 30 хвилин приїхав кур'єр. 

-Зачекайте, хвилинку, - попросила, коли підходила до дверей. 

-Добрий день! - привітався юнак.

-Добрий день, - відповіла. 

-Катю не вже це ти? - тут підіймаю очі й бачу однокласник, який рік тому поїхав за кордон для навчання. 

-Це я. Давно не бачились. Як ти? 

-Я нормально. Бачу вийшла заміж,-показав очима на мою обручку. 

-Так. Коли повернувся? 

-Недавно. Ось роботу знайшов і тебе зустрів. Може на вихідних побачимось. 

-Вона нікуди не піде, - суворо сказав Влад. - Хто ти такий? 

-Це мій однокласник, його звати Ілля. А це мій чоловік - Влад. 

-Радий з тобою познайомитися. Ти не хвилюйся, ми з нею лише друзі, у мене своя дівчина є, - вони потиснули один одному руки. 

-Ну, усе бувай, - сказав знайомий. - У тебе телефон ще досі такий? 

-Так. 

-Добре, потім подзвоню і назначу зустріч. 

-Гаразд. 

-У тебе є багато друзів? - запитав Принц. 

-Не починай. 

-Чому ж я про них нічого незнаю?

-Ніби я твоїх друзів знаю.