ХV

Вечірка відбувається біля річки, ліхтарики повішані на деревах красиво світять, багато ще є тематичних прикрас. По центру стоїть багато дров, де буде палати вогонь, через який будуть стрибати. Біля річки стоїть верба на яку можна повісити вінок. Поки ми чекали приходу бабусі, я встигла сплести віночок. Майже усі дівчата були в них. Парубки були одягнені у вишиванки. Маленькі діти бігали по колу, грались. На лавках сидять люди похилого віку й слідкують за онуками. Музиканти готуються, щоб розпочати грати мелодійну музику. Поглядом находжу своїх друзів, бабуся зрозуміла, куди я йду, тому не задавала зайвих запитань. Взяла свого хлопця за руку й потягнула в бік тієї компанії. Дівчина також була одягнена в літню сукню, волосся закладені у дві французькі коси.

-Привіт,-привіталася я, штовхнула Принца рукою у бік, що він зробив те, саме.

-Привіт!

-Привіт,-привіталися друзі.

-Знайомся це Юля і Коля, а це Влад мій...,-що про нього сказати? Може він друг? Хлопець? Чоловік? Я заплуталась.

-Чоловік,-обіймаючи мене за талію, сказав Власов. За ці слова щипнула за бік.

-Приємно познайомитись. Чого нам нічого не розповіла?

-Юлю, це дуже довга історія, колись розповім.

-Гаразд.

-Ви вчасно прийшли скоро розпочнеться. Пішли,-взявши хлопця за плече, говорить Коля,-дівчата хай собі поговорять, а я тебе з іншими товаришами познайомлю. Розповім саме секретне твоєї дружини, яка частенько подала у різні пригоди.

-Хей, я нічого такого погано не виробляла.

-Ага, це ти його обманювати.

-Можна тебе на хвилину,-зупинила його, коли Влад пішов уперед,- не розказуй про хлопця, якого я шукала.

-Чому?

-Колись зрозумієш, а зараз прошу тебе як друга,- якщо він дізнається, що це я, здається він не буде радий, що приховувала від нього правду. Дізнавшись може змінити ставлення. Я знаю, що я та, кого він шукає. Правда ми один одного зустріли, але в нас різні дороги. Людям дано мати справжнє кохання, але не всім бути разом нам. Перед випуском він розповів мені. 

...

-Катю, хочу тобі дещо розповісти,-почав говорити Влад, коли ми сиділи в кафе після походів по магазинів, для випускного.

-Ти про що?

-Пам'ятаєш головний пункт договору?

-Не закохуватися.

-Другий?

-Після розлучення нас нічого не зв'язує. Навіщо ти це згадав?

-Я хочу, щоб ти нінащо не розраховувала.

-У якому сенсі?

-Пам'ятаєш ти хотіла дізнатися ще одну причину через яку я затіяв цю виставу. У дитинстві, коли був малим хлопчиком грався з дівчинкою. Вона мені сильно подобалася, але через деякі обставини, не зміг дотримати обіцянку й не приїжджав. Через декілька зрозумів, що не можу без неї і хочу віднайти її. На жаль, не пам'ятаю імені. 

-Навіщо розказуєш мені? Особливі прикмети знаєш?

-Розказую тобі, як подрузі,-знаєте як у фільмах показують б'ється ваза, так моє серце остаточно добили. Тепер точно не признаюсь, що це я. Він кохає ту, дівчинку, яка сидить перед ним і водночас не пропускає до свого серця. Що такі обставини змусили нас розлучитись? Напевне, якщо дізнається, що я та сама, може зі мною навіть не починати зустрічатися, бо лише друзі. Чому у мої голові каша, яку не можу переварити?

-По-друге, знаю лише, що в неї руде волосся і мене є одна її річ, за якою можна пізнати,-почав знову говорити Принц.

-Яка саме?

-Будеш багато знати старою станеш. Допоможеш її відшукати?

-Ні, чому тобі родичі не допоможуть? Вони ж напевно знають твою незнайомку.

-Лікарі сказали, щоб я сам згадав, якщо мені розкажуть, то не буде ніякого ефекту, для відновлення,-чому так заплутано? Не можна, тоді сам найди мене.

- Сам тільки що сказав, що тобі краще самому шукати.

-Ти мені друг?

-Вибач, але я спішу на зустріч.

-На яку? Ми мали разом поїхати. Не хочеш допомагати, тоді коли знайду ти мені більше не будеш потрібна.

-Бувай,-не дочекавшись відповіді вибігла з приміщення. Ці слова прямо ножем по серцю, з одного боку я повинна радіти, що він мене шукає, а з іншого- щойно сказав, що у нас будуть тільки дружні стосунки, тому саме від нього залежить чи впізнає мене. А поки не буду казати, а то не буде ніякого ефекту. Після цього цілий тиждень не розмовляли, потім один в одного попросили вибачення. Щось далеко зайшла, вертаємось у реальність.

...

-Катю, знову літаєш у хмарах?

-Ні.

-Про що я щойно говорила?,- запитала подруга.

-...

-Зрозуміло, цікаво, що тебе змусило так довго задуматися. О, здається знаю-Влад.

-Ні.

-Тоді хто?

-Принц.

-Який? 

-Чоловік.

-Бачиш, а кажеш не правду. Сьогодні є твій шанувальник.

-Який?

-Не пам'ятаєш?

-Ні. Чи ти маєш на увазі, того.

-Вася, який останні два роки за тобою бігає, а ти не відповідала взаємністю. Поки тебе тут не було, він почав зустрічатися з Аліною.

-Це добре. 

-Ти не розумієш усієї ситуації. Ходять плітки по всьому селу, що хлопець кохає тільки тебе, а його дівчина сильно ревнива.

-У мене є чоловік, у нього вже немає шансів. До речі, його тут не видно.

-Вони люблять приходити пізно.

-Що у тебе нового? А то все про мене, про мене.

-Я маю хлопця.

-Хто щасливчик?

-Коля,-засоромилась вона.

-Це ж круто. Чого зразу не розказали?

-Яке там розкажеш, коли в тебе, навіть не хлопець, а чоловік.

-Забудь.

Далі розмовляли про ЗНО, випуск, різні дрібниці. Коля познайомив Влада з місцевими хлопцями. Бачу в нього все добре, спілкуються, деколи під час розмови дивилися один одному в очі, не знаю, як так виходило. Може містика? Музиканти почали грати класичну музику або, які  були модними, для старшого покоління. Діти бігали, особливо, коли була весела мелодія або танцювали свої кумедні танці. А хтось буде його пускати на воду. У дитинстві я постійно кидала його на воду, не знаю, що з ним траплялося далі. Усе було добре, аж раптом Юля головою почала показувати на компанію, яка йшла до компанії хлопців, де були наші. Серед них побачила Василя, він трохи змінився. Раніше це був маленький на зріст хлопчик, любив читати книги, зачіска була старомодна. Ми не бачились лише рік, а тут такі зміни.