ХІІ

Приємно, що він піклується. Навіть підняв настрій. Піднімаємо одну мисочку,а всередині другої плов з м'ясом. Мммммм смакота, він ще теплий приступаємо до поїдання. Поївши помила посуду, хтось дзвонить у дзвінок. Де ключі?  Згадала на тумбі, ось вони. Дзвінок дзвенить без перерви.

-Катя відкрий двері,-прокричала подруга крізь двері.

-Зачекай хвилину,- відповіла я. Ось мої ключі, о круто. Влад мені ще брелок для ключів вчепив. Такими темпами моє старе полум'я кохання може загорітися знову.  Але не можна, бо договір не дозволяє. Після його закінчення маємо розійтись, як два незнайомих.

-Катю, ти заснула?

-Ні.

-Нарешті ти відкр...

-Що?

-Ти ще в сукні?

-Закривай за собою двері, бо сусіди можуть почати пускати плітки.

-Ага.

-Давай, розказуй.

-Спочатку допоможи мені зняти цю важку ношу. Ти знаєш, як в неї важко спати?

-Не знаю і знати не хочу. Я думала..

-Що ти думала?,-перебила Дашу.-Що ми закохані? Що?

-Спокійно. Чого так реагуєш?

-Вибач, просто це все, для мене здається, абсурдом. Хочу перемотати все назад, щоб не зробити цю помилку. А я дурна, послухала його.

-Він тебе домагався?

-Ні, як ти могла так подумати? Принц не такий.

-Що тоді трапилося?

-Нічого. Просто все так не зрозуміло, то відштовхує, то піклується про мене.

-Не знаю, може Влад сам не розуміє, що між вами. Забудеш скоро його, як страшний сон.

-Не можу.

-Чого?

-Напевно, я його по-справжньому кохаю... Хоча може лише симпатія.

-Знаючи тебе ти любиш свого чоловіка, а то постійно захищаєш його.

-Він добра людина, але надягає маску бездушної людини.

-Щось ми з тобою заговорилися. Розшнуруй сукню, підемо погуляємо.

-Ок.

-Даша, хочеш до мене на ночівлю сьогодні?

-Як же твій чоловік?

-Він поїхав.

-Ви ж тільки одружилися, а вже тікає.

-В нього робота.

-Йому батько дав на три дні вихідних, щоб ви разом побули. 

-Ти звідки знаєш?

-Саша сказав, він здивувався, коли до мене Власов подзвонив з таким проханням.

- Може термінові справи з'явилася.

-Хто його знає.

-Переодягайся і підемо гуляти.

-Ага.

Легше стало дихати без плаття, прийму холодний душ. Після нього переодягнулася, як на картинці.

Погода сьогодні чудова. Сонце яскраво світило, але не дуже спекотно. Холодний вітер, підіймає моє волосся, допомагає від спеки. Гуляючи по парку я і подруга, вирішили піти по магазинах. Заробивши гроші за стосунки, куплю багато одягу. Спочатку до магазину одягу. Цілий час ми вибирали. Отже, я купила дві футболки, джинсовий комбінезон, одне вечірнє плаття. Даша дві пари шортів, одну футболку, літнє плаття. Ми втомилися і  хочемо їсти. 

-Пішли в кафе?

-Гаразд,-наша компанія пішла найближче кафе. Сіли за столик біля вікна.

-Що замовимо? 

- Я хочу салат і яблуневий сік,-відповіла Даша,- а ти?

-Рогалик з малиновим джемом і чай.

-Що будеш робити?

-В якому сенсі?

-На день народження.

-До нього ще далеко.

-Воно через тиждень.

-І що?

-Дивна.

-Чому?

-Кожен рік, так детально все планувала.

-В колі сім'ї, не хочу клуб чи гучні вечірки. 

-Влад знає?

-Ми з ним такі теми не обговорюємо.

-А про що ви розмовляєте м?

-Про кохання.

-Правда?

-А ти не знала?

-Ти жартуєш.

-Звісно.

Ми весело проводили час, Саша забрав з кафе й привіз до мого нового дому. Він хотів піти на побачення з своєю дівчиною, але я і Даша сказали, що сьогодні в нас дівчача вечірка. Тому йому туди не можна. Хлопець здивувався, що мій чоловік, не встиг одружитися, як вже поїхав на роботу. Влада дійсно терміново викликали на роботу тому, що виходячи з магазину, його батько передзвонив мені й попросив вибачення. Дивно. Знаєте чому? Бо Власов молодший сказав мені, що так було заплановано, а Власов старший каже навпаки. Що цей хлопець знову задумав? Знову планує якусь гру? Ай, просто на деякий час забудемо про нього. На вечерю приготували борщ, я його обожнюю:) Ситі пішли дивитися фільм'' Зовсім не Попелюшка''. Він нам сподобався, під час перегляду пили зелений чай з печивом. Якій ваш улюблений напій? Рекомендую цей фільм для перегляду, якщо матиме вільний час, то обов'язково  подивіться. 

-Соня прокидайся.

-Мг.

-Катя, я зараз на тебе виллю воду.

-Дай трішки поспати.

-Вже 12 година дня.

-Мені не в школу.

-Тобі твій коханий дзвонив.

-Який?

-В тебе їх багато?

-Ага.

-І я про це не знаю.

-Ага.

-Не жартуй, пішли вже обідати.

-Снідати.

-Для кого як.

-Що на сніданок?

-Пельмені.

-Я вже встаю,-бігом вмившись, заклавши коси в довгий хвіст, миттю побігла на кухню, де вже смачний запах. Зараз поїм, зараз поїм.

-Руки мила?,-запитала Даша.

-Так. А ти не будеш їсти?

-Ні, я вже запізнюсь на побачення.

-А я?

-В тебе чоловік є.

-Але..

-Ніяких але. Запроси до себе Машу.

-Вона поїхала з Аланом на тиждень в Карпати. Забула? 

-Точно.

-Ну, тоді подивись серіал. 

-Ай, іди вже. Тебе чекають.