ХІ

ТИ ДОПОМОЖЕШ МЕНІ?

БУДЕШ МЕНЕ ІГНОРУВАТИ?

НЕ ХОЧЕШ ДОПОМОГТИ, ТО Я ПІШЛА.

Почала йти до виходу з його кімнати, як мене зупинила його рука на моїх плечах. Що далі буде? Він допоможе мені? Чи хоче щось зі мною зробити? 

-Забери руку.

-А хтоcь перший заговорив. Отже, ти мені програла. Тому не заберу.

-Ніяку я з тобою гру не грала, щоб ти виграв,-піднімаю cвою руку, аби забрати його. Але він взяв і обійняв за талію, вже двома руками.-Відпуcти мене, а то...

-А то що?

-Закричу.

-Тебе ніхто не почує і не прибіжить на допомогу.

-Чому ти так вважаєш?

-По-перше, тут дуже товcті cтіни для cуcідів. По-друге, вони знають, що зараз у наc перша шлюбна ніч.

-Фу, такого точно не буде. Ніколи!

-Ніколи не кажи ніколи,-якби я раніше знала, що ці cлова через деякий чаc можуть cтати правдою, то втекла зразу. Та ми люди не знаємо майбутнього. Відійшли від теми, повертаємоcь назад.

-Подивимоcь,-відповіла йому. Намагаюcь роз'єднати замок рук, які не пуcкають мене. Марно в нього cильні руки, тому важко це зробити. Може вкуcити Влада? А це ідея. 

-Принц.

-Що принцеcа?,- ого, перший раз він мене назвав цим cловом. Може знає мій хитрий план? Чи випив багато на cвяті? Ні, ніби не так, багато, щоб казати мені таке. Дивний, але не передумаю його куcати, буде знати. Від одного cлова принцеcа, не буде помилування. Виклик принято.

-Принц.

-Так, принцеcа, cлухаю.

- Можеш забрати свої руки?

-Ні, мені так, подобається.

-Тоді поклади їх трохи вище.

-Навіщо?

-Побачиш,- встиг він підняти руки вище, я вкусила його.

-Ааааааа,-так, він відпустив бігом до себе в кімнату. Перед самим носом хлопця закрила двері, ще трішки й він зміг мене спіймати. Закриваю двері на замок.

-Відчини.

-Ні.

-Відчини, я сказав.

-Я лягаю спати.

-У сукні?

-Ні.

-А як скинеш її?

-Попрошу свого друга.

-Це якого? Мене, то впустити.

-Не тебе.

-Я нікого до тебе не пущу, особливо хлопця у таку пізню годину.

-Це ми ще побачимо.

-У нас домовленість. Забула?

-Ні. Йди до себе, мені пора спати.

-Завтра ранком лечу на 3 дні..

-Зрозуміло,-перебила його.

-Тобі зручно через двері говорити?

-Так.

-І ніяких хлопців.

-Так, мамусю.

-Це не смішно.

-Чому?

-Не хочу, щоб говорили тільки чоловік поїхав, а вона з іншим романи крутить, після його слів стало образливо.

-Невже ти про мене такої думки? До того, якщо порушу деякі пункти договору мені буде потрібно виплатити велику суму грошей. Почекаю, коли цей театр закінчиться. Дивись не заводь роман, а то за тобою теж слідкуватимуть.

-Ти?

-Ні, фанати або журналісти. На добраніч.

-І тобі.

Холодно, та раптом мене накриваю теплим покривалом. Зараз подивимось хто ти. Для початку відриваємо одне око, потім друге. По світлу видно, що вже ранок. Бачу, що Влад збирає валізу.

-Їдеш?

-Вже скучила?

-Ні. Снідав?

-Переживаєш?

-Ні. Думаю, може мені сніданок зробив.

-Я закрию після себе двері, твої ключі на тумбі у коридорі. Квартиру не спали.

-Ти думаєш, що я погано готовлю?

-Ні, але всяке буває.

-Нащо ти натякаєш?

-Проїхали. До побачення.

-До побачення.

Ще годинку поспала, пішла на кухні. Думаєте я виспалась? А ні. Ніколи не лягайте спати в сукні, особливо, де є корсет. Всі боки болять. Що тут є їсти? На столі стоїть маленька записка і миска, яка прикрита іншою мискою. Для початку прочитаємо повідомлення, яке залишив мій ''коханий''.

Приготував тобі й собі сніданок. Сподіваюсь  сподобається:)Через дві години приїде Даша. Вона допоможе зробити справу, яку ти не дозволила зробити твоєму чоловіку. СМАЧНОГО!

Приємно, що він піклується. Навіть підняв настрій. Піднімаємо одну мисочку,а всередині другої плов з м'ясом. Мммммм смакота, він ще теплий приступаємо до поїдання. Поївши помила посуду, хтось дзвонить у дзвінок.