Х

Принц подав мені свою руку і ми пішли танцювати наш перший танець. Дивилися одним одному у очі, грала пісня українського гурту Океану Ельзи:

Коли настане день,
Закінчиться війна,
Там загубив себе,
Побачив аж до дна.

Приспів:
Обійми мене, обійми мене, обійми
Так лагідно і не пускай.
Обійми мене, обійми мене, обійми
Твоя весна прийде нехай.

І от моя душа
Складає зброю вниз,
Невже таки вона
Так хоче теплих сліз?

Вона мені дуже подобається, навколо нас стоять гості, хтось знімає нашу пару на свій телефон або показує прямий ефір, а інші любуються, хочуть, щоб них було таке, саме кохання. 

-Ми поїдемо сьогодні до мене на квартиру, твої речі вже там,-промовив мій чоловік.

-А якже будинок?

-Мені буде потрібно працювати весь час у місті, а будинок за містом. 

-Зрозуміло.

-Вибач.

-За що?

-Ти напевно, не так уявляла своє весілля. Після цієї вистави найдеш хлопця, і я буду на вашому шикарному святі,- ах, якби ти знав, що вже знайшла. Просто ти не помічаєш. Хотіла сказати йому ці слова, та пісня закінчилась. Почала грати гучна, весела і молодіжна музика, де майже всі танцювали. Трохи потанцювавши сіла відпочити, біля моєї тарілки  була маленький клаптик паперу, почала читати.

Записка

Він буде моїм. Ти ніколи не будеш з ним. Я скоро повернусь і зіпсую твоє життя, тому пропоную до мого приходу, вже розлучитися з ним.

P.S. твій страх.

Дивно, хто це зміг написати? Може пожартували? Дивлюсь навколо, нема того, що може заподіяти мені шкоди. Так треба знайти, того хто сидів постійно. О близенько біля мого столу, сиділа та, сама жіночка, яка зустріла мене у дома батьків у Влада, її звати Лариса Григорівна. Вона дуже приємна, піду в неї запитаю.

-Чому ви не танцюєте?,-запитала я.

-Та, куди мені там вже танці. 

-Ви ще не занадто старенька.

-Дякую, дитино, але я не розумію сучасної музики.

-Приблизно через годину мають грати українську народну музику. Тоді ви потанцюєте зі мною?

-Не знаю, подивимось. Бачу ти чимось схвильована. Що тебе хвилює?

-То, вам здається,- знаю обманювати не добре, але не скаже їй, що мені погрожують у мій день.- Ви не бачили хтось підходив до нашого столу?

-Та, була одна молода дівчина, але вона офіціантка.

-Більше нікого?

-Ні.

-Зрозуміло.

,- потім були веселі танці, де всі брали участь. Дехто підспівував, особливо було класно, коли поділилися на пари і танцювали польку. Знаю комусь здається старомодним, хоча для мене традиції, які мені подобаються, навіть, якщо це фіктивно, але хочеться зробити перше не повторне, що запам'ятається на довго. Влад на це погодився, за що йому дуже вдячна. Під кінець свята я кидала свій букет.

-Наречена готова?,- запитала тамада.

-Так.

-Дівчата готові?

-Так,- прокричали всі у залі, хто не був у шлюбі.

-На рахунок три кидає наречена. Один, два, три... І вітаємо щасливу дівчину,- як думаєте хто це? Правильно Даша, вона його заслужила. У їхньої пари усе ще буде попереду. Далі був самий сумний момент, коли я сіла на коліна Влада, який вже встиг  сісти на стілець по середині залу, грала музика і мама намагається зняти фату , і зав'язати білу хустину на голову, як знак, що прощаюсь з вечірками, а стаю дружиною свого чоловіка. Кинула один раз, потім другий, на третій дала спокійно це зробити. Плачу, ''коханий'' намагається заспокоїти, та його слова на мене ніяк не діють. Після цього обряду, наша пара танцювала повільний танець, й саме головне у мого партнера були очі закриті фатою, не пам'ятаю, що така, традиція означає. Ми розмовляли, що далі будемо робити.

-Ти щось бачиш?

-Ні, взагалі не розумію, як ти на церемонії виходила, коли через неї нічого не видно.

-Але ж ми танцюємо, не наступаємо один одному на ноги.

-Бо в мене талант, досвід.

-Що це цим хочеш мені сказати?

-Я ходив на бальні танці з 6 класу.

-І гарна була партнерка?

- Ти краща.

-Це комплімент?

-Думай, як хоч.

-Добре.

-Чому плакала так сильно? Я думав буде відро сліз.

-Ти не зрозумієш цього.

-Правда дівчат, рідко, коли зрозумієш.

-Давай не будемо псувати цей вечір на такій гарній ноті. Просто помовчи.

-Ок, але ти сама попросиш поговорити з тобою,- нащо я йому нічого не відповіла. Зараз після цього танцю буду танцювати з дівчатами, які ще не заміжні. Кожна по-черзі буде підходити до мене, над її головою буду прикладати фату, не знаю, що так, традиція означає повністю, але здається для того, щоб вони вийшли заміж. Поки тут літала в думках, наш танок закінчився. У самому кінці були феєрверки, різних кольорів і побажання для нового подружжя)

Попрощавшись з усіма гостями, ми поїхали до мого тимчасового дому. Квартира знаходилась у центрі міста, на 20 поверсі. Піднімалися до нової оселі по ліфту, тиша. Він досі зі мною не розмовляє. Ну, й добре я теж програвати не хочу. Подивимось хто кого. Квартира мала дві спальні кімнати, кухню, ванна та вітальна кімнати. Стиль цього приміщення сучасний, але деякі деталі перероблю, а то не подобається мало речей у інтер'єрі. Моя кімната, яку виділив мені Влад сподобалася. У ній були мої улюблені кольори.