VII

-Не бійся, я буду поряд з тобою. Все буде добре. Ніхто в тебе мене не вкраде, будемо весь вечір разом.,-завдяки його словам я посміхнулася та й настрій став веселішим.

-Ну що підкоримо цей вечір?,- запитав він.

-Ага.

Будинок його батьків був двох поверховий, можна назвати справжній замок. Весь дім на першому поверсі світив світлом. На подвір'ї гарний газон, клумби з квітами по боках будинку. Видно господарі люблять займатися садівництвом.  По дорозі він коротко розповів про його родичів, що вони люблять, чим займаються і що мені не потрібно говорити. А це про наш договір, не запитувати як його батьки познайомились, та про садівництво, а то ця зустріч може надовго затягнутися, а Принцу ніяк не потрібно. Вже вставши біля дверей, хотілося втекти байдуже, що далі буде,  але мій кавалер напевно зрозумів  і тримав мене міцно рукою за лікоть. Відкриваються двері й на порозі стала приємна жіночка, напевно десь років 40-43. По очах видно, що вона добра людина. 

-Проходьте, будь ласка, господарі на вас чекають,- вона забрала в нас куртки, та раптом мене зупинила і тихо сказала на вушко, щоб лиш я почула.

-Катю, це ти?,- запитала, кивнула в знак, що вона вгадала чи мене знає?

-Ви мене знаєте.

-Так. Ти гралася з малим цим хуліганом, але бачу він не впізнав тебе.-добре, що Влад на хвилину відійшов. Він хотів дізнатися про що ми говорили, сказала про жіночі справи. Ми прийшли у велику залу, в ній була велика люстра, стіл накритий на 5 персон. Дивно хто п'ятий? За ним вже сиділи Василь Миколайович та Ніна Іванівна. Господиня була одягнена у чорне сурове плаття, а господар в дорогому костюмі.

-Добрий вечір,-привіталася я.

-Добрий вечір,- разом сказали його батьки.-Раді познайомитися з майбутньою невісткою,-сказала Ніна Іванівна. Після привітань, ми всі почали сідати за стіл. На диво Влад мені підсунув стілець. Хочеться їсти, хто там довго ходить? Чекали десь 10 хвилин і до нашої компанії приєдналася маленька дівчинка. Приблизно їй 5 чи 6 років. Має гарне золотого відтінку волосся, очі, як волошки, одягнена в чудове рожеве плаття. Вона була сьогодні красунею вечора.

-Братик, це твоя дружина?,- запитала маленька принцеса,- я не буду більше твоєю єдиною принцесою?

-Будеш, але в моєму серці вистачить любові для всіх,- відповів Власов. Ага, на всіх його вистачить, але тільки не для мене. Після вчорашнього випадку більше не буду думати про нього як про хлопця, а як про друга можливо. Цілий вечір говорили про школу, як ми познайомились, коли Настя( молодша сестра) вийшла почався справжній допит.

-Ви справді вже знайомі два місяці?

-Так, мамо. Що за дурні питання? Я ж казав, що переводжусь іншу школи, щоб бути з коханою.

-Як саме ви познайомились?

- Я була в магазині, купувала продукти в магазині. Коли побачила свого однокласника, хотіла від нього втекти, поки він був на касі пішла докупити торт.,- поглянула на хлопця в знак того, щоб він продовжив.

-Вона відходила назад, що не помітила мене й збила з ніг. А далі я запропонував допомогти з пакетами та провів додому. Наступного дня вже чекав на неї біля її будинку.

-Ти куховарити вмієш?

-Так,- я аж почервонілі від запитання господарки. 

- Ну, мій синочок буду в добрих руках, але не давай йому спуску. Буде ображати кажи зразу мені, я йому подам урок.

-Добре.

-Мам.

-Що мама? Я не дам тобі образити таку милу дівчину,- я думала свекруха хоч і не справжня як наші стосунки з її дитиною, вона добра. Повезе дівчині, яка тут буде справжньою невісткою. Коли Василь Миколайович покликав Влада, щоб владнати якісь справи,залишивши мене на одинці з його ненькою.

-Знаю, він мене не ідеальний. Навіть на перший погляд здається, що холоднокровний, немає співчуття, має розум, але використовує рідко в школі. Але у глибині душі, Влад є добрим і веселим хлопцем. Подбай про нього. Добре?

-Добре.

- Катю, пішли ми вже їдемо.

Попрощавшись, поїхали до мене додому. Даша вже забрала свої речі і буде ночувати вже в себе дома, а я сама. В машині заснула, прокинулася коли почула, що вона зупинилася. 

-Вибач, за вчорашнє. Я не хотів цього робити, вона сама до мене полізла. 

-Влад, тут нема за що вибачатися. В нас стосунки фіктивні, але я попрошу, коли у нас буду фіктивний шлюб, ти не будеш цього робити. Гаразд?

-Ага, але це й стосується тебе теж.

-Я не така як ти. Не бійся.

В  його очах побачила злість, тому швиденько вийшла. В будинку було темно, в мене не залишилось сил доробити уроки. Зразу змила макіяж, переодягнулася в піжаму, накрилась теплою ковдрою та й заснула. Пройшло вже місяць, а ми досі граємо на публіку. Після того дня, він став холодним до мене. Тримались за руки тільки в школі, поцілунки були в щічку. Даша зустрічається з Безстрашним, в них все добре. Більшість часу проводить з ним, а мені нудно без неї, бо на побачення не ходжу. Наші батьки вирішили зробити весілля після складення ЗНО, але не хочеться так довго чекати, швидко це настало, що закінчити це. Ходжу на додаткові предмети, вирішила здавати українську мову, англійську та історію України. Погода сьогодні погана, дощ льє як з відра, холодно, що одягнула куртку і шапку. Не люблю хворіти, байдуже що скажуть про мене, зате мені тепло і не болітиме голова. Я іду на додаткове з математики, після школи. Руки холодні від того, що тримаю парасольку, але вона мені подобається. Підіймає настрій своїми веселими кольорами.