VI

Моя голова, моя голівонька, як болить. Жах! Що вчора було? Нічого не пам'ятаю. Хто відкрив штори, що так яскраво світить в мої очі. Більше так не буду пити алкогольних напоїв в такій кількості, щоб не боліла голова і здається мене зараз знудить. Так, відкриваю одне око, далі друге. Дивно це не моя стеля, вона білого кольору, а тут чорна. Де це я? Вся кімната була виконана з білого й чорного кольорів. Дуже велике двох спальне  ліжко. Stop! Це не мій будинок. І тут мій мозок починав прокидатися. Дивлюсь на себе, так я одягнена в своє вчорашню сукню. Отже, ні з ким не спала. Це дуже добре. Переводжу на іншу сторону ліжка, біля мене тихо і мирно спить Даша. Чого ми тут заснули? Багато питань крутилося в моїй голові, але дуже хотілося пити. Води, дайте води.  Бачу як на тумбочці стоїть склянка води і таблетка, напевно від голови. Потрібно згадати, що було на вечірці, але не можу. Чую скрип дверей, вони відчиняються й заходить Влад.  

-О ти вже встала?,- запитав він.

-Тихо,- показуючи на сплячу подругу.

-Зрозумів, в шафі є моя футболка й штани. Так що переодягайся та спускайся на кухню,-Принц вже мав іти, але раптом зупинився,- а й в душ сходити, бо смердиш перегаром.

Так і хочеться в нього кинути подушку, та він вже втік. Взяла одяг та пішла в іншу кімнату, вона була більш світла, ніж попередня. Холодні струмені води допомогли розслабитися. Футболка була завелика для мене, добре, що штани його спортивні на резинці, а то впали з мене, скоріше б же додому. Виходячи з ванної кімнати, пішла на пошуки кухні. Дім був дуже великим, вчора я лиш пам'ятаю, як ми зайшли в двох поверховий будинок й не придивлялися до інтер'єру. Він був дуже сучасним. По запаху млинців я найшла, ту кімнату, яку шукала. На ній вже були Влад та Безстрашний. Принц їм смакоту, а його друг пив каву. Вони не відразу звернули увагу. Та коли я сіла, Саша встав і подав мені нову порцію млинців з моїм улюбленим варенням. Не встигала взяти шматочок, як той нахаба почав говорити:

-Дякую!,-він навмисно голосно сказав, аж голова знову дала головний біль.

-Не кричи, їй ж зараз і так погано,- заступився за мене Саша. 

- Не потрібно пити, якщо не вмієш.

Мені було байдуже на його зауваження, все що хотіла це тільки з'їсти сніданок. Він був дуже смачний. Напевно, мій сьогодні захисник має кулінарний талант, ніж цей індик. Через пару хвилин спустилася Даша, вона була сонною, але подруга не така як я. Вона знає міру, а я перший раз випила так багато алкоголю. Яка  муха вчора мене вкусила??? Хлопці вже розішлись по кімнатах, тому я почала 

допит. Вона має щось знати.

-Даша, що вчора було?

-А що ти пам'ятаєш? Я ж попереджала.

-Не починай. Чого в мене голова болить?

-Ти хоч пам'ятаєш через кого напилась?

-Ні, ми зайшли на вечірку, потім танці, а далі нічого.

-По-перше сьогодні хтось має знайомство з батьками хлопця,- ой, я забула, так зараз 12:00 дня, отже, встигну привести себе в порядок.-По-друге, була справжньою розбишакою, розбила дорогу вазу, танцювала з незнайомим хлопцем від якого тебе Влад забрав, а далі не знаю, що було. І ти тільки два келиха вина випила, а рознесло тебе як від десяти.

О, Боже, як соромно. Як тепер в очі дивитися йому? Ай та забули про нього, може після цього випадку не буде потрібно брати шлюб без кохання. Це була добра ідея. 

-О, згадала перед тим, як ти  з Владом виходила ви по...,-та мою подругу перебив він, ось згадаєш вовка, так він тут як тут.

-Катя, давай збирайся зараз поїдемо до тебе додому, переодягнешся й поїдемо в магазин, купимо тобі  сукню на сьогоднішній вечір.

-Даша, потім договоримо. Гаразд?

-Ага.

Попрощавшись з усіма, сіла в машину до Принца. В машині грала спокійна музика, але було якось не по собі. Так хочеться запитати в нього. Може він більше знає? Я навіть не помітила, як швидко ми приїхали і те, що за своїми роздумами дивилася на нього. 

-Я почекаю тебе тут.

-А чого не зайдеш?

-Ти хочеш, щоб я пішов з тобою. Допомогти переодягнутися?

-Дурень,- після цього я швиденько побігла до будинку, навіть не повертаючи голову, але почула його сміх. Він дуже рідко сміється, може в нього сьогодні гарний натрій? Вирішила вибрати такий лук:

Так потрібно приховати синяки під очима, зробила легенький макіяж, який приховував наслідки вчорашнього. Та коли я почала фарбувати губи помадою, я згадала один фрагмент вчорашнього. Танцюю з якимось хлопцем, він говорить якісь лагідні слова. Раптом звідкись з'являється Власов, починає забирати мене від того хлопчини, але я цього не хочу.

-Чого тобі потрібно? Не бачиш в мене справи?

-Які? Ти здуріла, ти навіщо так напилася?,-почав кричати Влад.

-Тобі яке до мене діло?

-Ти була права, тобі не можна носити короткі сукні. Завтра купимо довгу, щоб до тебе ніхто не залицявся.

-А може я цього хочу?

-Ти хоч раз мала поцілунок в губи? 

-Ні, я хотіла віддати своєму хлопцю, якого кохаю з дитинства.

-Та не видно, що бережеш його, бо тільки що, якби не я віддала його незнайомому хлопцю.