V

Сьогодні має бути вечірка, але не хочеться туди іти. Не люблю гучні компанії, але прийдеться йти. Ми спали до обіду, вирішили пообідати в кафе. Я одягнула білий светр, темно-сині джинси, кросівки чорного кольору. Даша була одягнена в червону кофту з капюшоном, білі кросівки й чорні джинси на високій талії. До кафе наша маленька компанія вирішила пройтись, так сказати нагуляти апетит. Погода просто чудова, осіннє листя падають на тротуар, сонце світить яскраво, але не так гріє своїми променями як влітку. Цього літа як і кожного року їхала до бабки в гості, допомагала з господарством. В мене там залишилися друзі з якими раніше гралися, бігали на поляну збирати суниці. Вони мені давали на деякий час забути свого найкращого друга, до якого колись мала приємну симпатію, але знаю, що більше такого почуття не буде. Я на це сподіваюсь, але хто знає. Один день кажеш, що не любиш, а на інший навпаки згораєш без нього. Дорогою ми вирішували, що одягнемо на вечірку. Я була за джинси і футболку, а подруга за сукні. Прийшовши ми почали обговорювати моє вчорашнє повідомлення(ну сьогодні в 00:00).

Спогади:

Я одягнулася в піжаму, лягаю в ліжко. Аж чую, що мій телефон подав сигнал, що хтось мені написав. Так було ліньки вставати за ним, бо він був на столі. Думала потім прочитаю, але знову почула звук. От мені цікаво кому там не спиться? О це від нього, так швидко відкриваємо.

Кому: Каті.

Від кого: Владу.

Завтра прийде сукня, одягнеш її на вечірку. І так не присором мене.

Зайду в 17:00

Кому: Владу.

Від кого: Каті.

Не хочу. Не змусиш. Там будуть п'яні хлопці, якщо будуть приставати. А в джинах більш безпечніше.

Кінець спогадів.

Він прочитав, але нічого не написав. Сівши за столик біля вікна, замовила собі чай, кекс з малиновим  смаком, салат. Подруга замовила жарену картоплю, каву й на десерт шматочок шоколадного торта. Поки чекали наш замовлення,  вернулися до цього повідомлення.

-Бачиш він також за сукні, а ти джинси,-казала Даша.

-Але я не хочу.

-Чого? В тебе чудова фігура, все на місці.

- А якщо будуть приставати?

-Тебе захистить твій Принц.

-Він не мій, та він про мене забуде. Мене через нього Моніка може щось зробити, не забувай вона ще та підступна змія. Забула ?Що вона зробила, коли  того року підставила свою подругу, бо вона любила її друга.

-Але хлопець, то є розумний. Не повірив королеві, а своїй дівчині. Тепер вони щасливі разом.

-Влад не він.

-Хто знає,-після її слів офіціант приніс замовлення і ми просто їли. Далі пішли прогулятися парком, все таке осінь чудова пора року. Доки гуляли та нашу прогулянку перервав дощ. Він полив як з відра, швидко побігли до близького магазину. І там вирішили перечекати, поки не закінчиться. На щастя, не змокли. Десь 10 хвилин пройшло, а дощ ще йде. Потрібно щось придумати, набираю номер мого друга, його звати Костя. Ми з ним рік назад познайомилися, але він місяць назад переїхав жити в столицю. Та недавно він в нашому чаті, де є я, Даша і він написав, що через два тижні буде тут. Отже, друг може бути в нашому місті і зможе машиною забрати, якщо не має інших справ.

-Даша, а може Кості подзвонити?

-Не знаю, а якщо він в столиці?

-Ну, зараз перевіримо,-швиденько набираю його номер.

-Алло. Не забув друзів?

-Алло. Ні не забув. Я якраз тут, може зустрінемось?

-Я для цього подзвонила. Бачиш надворі погана погода, можеш нас забрати?

-Давай адресу.

-Зараз напишу в чаті.

-Гаразд, чекаю.

-Що він сказав?,-запитала подруга.

-Забере нас, добре, що маємо такого друга,-відповіла я. Йому 19 років, навчається в університеті. Має гарну зовнішність: чорні густі брови, русяве коротке  волосся, очі- карі, спортивне тіло(займається спортом). Багато дівчат хочуть, що він був їхнім хлопцем, але Костя ще шукає свою половинку. Характером добрий, веселий, любить жартувати, завжди готовий допомогти в біді. Через 5 хвилин наш рятівник приїхав і повіз нас до мого дому. В машині розмовляли про те, що трапилось за цей місяць. Не забули розказати про мого псевдо хлопця. Друг знав про нього і на це сказав одну фразу:

-Це доля,- як може бути доля? Та він мене не пам'ятає. Ще до такого я не знаю ще одну причину для цього йому цей шлюб, якби я знала як він мене шокує в майбутньому своєю відповіддю, то би сказала що це я та маленька дівчинка, але не будемо забігати наперед. Зайшовши в дім, наша компанія пішла на кухню, я заварила всім каву, а собі чаю. Не люблю її пити.

-Що ще нового? Даша ти теж маєш хлопця?,-запитав Костя.

-Та де там.

-Зрозуміло.

- А ти?

- Та є одна на прикметі.

-А ми не знаємо?,-втрутилася в розмову я.

-Менше знаєш, краще спиш. Коли вона буде моєю дівчиною, тоді вас познайомлю

-Так не цікаво,-схрестивши руки і зробила обличчя надутим з вигляду виглядало ніби перед ними сиділа не дівчина, якій 17 років, а маленька п'ятилітня дівчинка. Це спричинило моїх друзів сміх. І тут я згадала.

-Ми сьогодні йдемо на вечірку. Підеш з нами?

-Вибачте, дівчата, але вечером їду в столицю.

- Та нічого,-відповіла подруга.

- Я вже напевно піду.

-А може ще залишися?,-запитала я.

-Ні, правда не хочу, але потрібно.

-Ну, ладно. Піду проведу.

Після його відходу, ми почали готуватися до вечора. Так як і сказав Влад мені прийшло шикарна вечірня сукня. На картинці не я. Гарний в нього смак, мені подобається:) Закрутила трохи волосся, а макіяж зробила подруга. Не розбираюсь в цьому.