ІІІ

-Ти? Що тобі потрібно від мене? Це ти вчора писав?-почала задавати питання, а то в мене почалась маленька паніка і мене перебили.

-Стоп! Заспокойся, я тобі нічого поганого не зроблю. Помовчи трохи, тоді все розкажу.

-Ще раз питаю, що ти хочеш від мене? Навіщо приводити сюди?

-Я ж вчора написав, що нам потрібно поговорити, але ти не прийшла. Ось вирішив взяти ініціативу на себе.

-По-перше, Влад, ти не повідомив мені хто ти, як я могла дізнатися, що пише мені однокласник, якому я свій номер не давала- ви як думали, хто це міг бути,а це звісно ж наш Принц. Сказавши це я подивилася в його прекрасні очі. Так стоп, Катя зупинись, тобі він раніше подобався, а зараз хлопець твоїх мрій вже не такий, якого ти так довго чекала. З моїх роздумів вивів голос:

- А по-друге?

-По-друге,ти не сказав коли і де. Тепер виниш мене в цьому. Кажи швидше, бо в мене є плани з подругою, яка вже хвилюється, що мене так довго нема.

-Твоя подружка почекає,-я хотіла заперечити,якщо мене довго не буде, то вона буде мене шукати, але зупинилась, бо часу  мало хай розказує і я піду- завтра  ввечері маєш піти зі мною на сімейну вечерю,- як його розуміти це ж родинна вечеря, я тут яким боком?

-А я тут до чого?

-Ти будеш моєю дівчиною на цьому святі.

-А?Мені не почулося? Я маю піти з тобою на цей вечір, бо я твоя дівчина? В якому сенсі? Ти ж жартуєш так? То це не дуже смішно.

-Це не жарт. Просто будеш вдавати, що ми пара і все, після цього ми будемо просто однокласниками і еліта не зачіпатиме тебе і твою подругу.

-Шантаж?

-Ні, це просто угода. 

-Ти зійшов з глузду,-промовивши ці слова, поспішила до Даші, коли дійшла повернулася назад і побачила його, він посміхався дивно я ж відмовила від пропозиції, яку він мені пропонував. 

-Катю, де ти була? Я почала переживати. Все гаразд?

-Так. Давай зараз підемо в магазин й закупимо продуктів нам на тиждень, а вдома розповім, що трапилось зі мною.

-Ок. Пішли в магазин ''Фіалка'', він недавно відкрився, кажуть там дешевше і продуктів на вибір багато.

-Ти знаєш туди дорогу?

-Ага.

-Ну, то пішли. Чого стоїмо?

Проходячи біля тієї самої машини, що учора мене налякала. Побачила, що в неї за водійське крісло сідає Принц. Отже, він якось знайшов мій номер,  який нікому не даю, крім близьких, а ще слідкував за мною. Ні, ну що за нахабність. І тут згадала його посмішку, якщо він щось замислив. Ні ні ні не буду думати про погане. Далі я і Даша йшли і розмовляли про різні дрібниці, ми не любимо пліткувати. А ось Моніка і її компанія дівчат, також, деколи розголошують не правдиві слухи про наших учнів у школі, багато хто під них попадав, але розумні люди перестали їм вірити. Тому іноді вони вигадують історії і наводять фальшиві докази, де фотошопили.  Дійшовши до нового магазину, ми взяли візок і почали вибирати продукти. Дійсно він був красивий та ціни нормальні. Ми взяли 2 буханки хліба, 1 пачку вершкового масла, декілька овочів: помідори, огірки, цибулю, моркву.  Та для десерту одну пачку печива й одне відерце морозиво для вечірнього перегляду.  Так як сьогодні середа ми не будемо сидіти до пізнього вечора, тому морозиво залишимо на п'ятницю;)

Прийшовши до дому, принесли пакети на кухню, де продукти поклали в холодильник. Потім кожна із нас пішла в свої кімнати, щоб переодягнутися. 

Я:                                                                                                                                                                                                

Даша:

-Ну, тепер розказуй,-сказала подруга, коли ми переодягнулися і сиділи в вітальній кімнаті. В цій кімнаті є телевізор,  диван, біля нього невеличкий писемний столик,на підлозі килим. Приблизно ось так.

Я розказала їй все, що трапилося на задньому дворі, коли я вчора йшла в магазин. Закінчивши свою розповідь, на деякий час я задумалась. Навіщо Владу ця вистава, він мене не пам'ятає і  тоді виходить Принц запропонував незнайомці стати його дівчиною. В нього багато фанатів серед дівчат, які б з ним хотіли зустрічатися. Чому саме я?