54

- Я хочу отримати твого чоловіка, - гордо задирає голову, бере стілець і сідає навпроти мене.

- Чому? Що я тобі зробила? - дивлюся в її очі, а там вони сповнені ненавистю до мене.

- Хочеш знати всю правду? - киваю головою у знак згоди. - Ось слухай, - Чорний знову став позаду, контролює, щоб нічого зайвого не зробила. - Ще з початку появи Влада в школі я в нього закохалася. А він не звертав увагу на мене, тому я вирішила зустрічатися з Сашею, щоб бути ближче до Принца. Я знала, що у вас фіктивні стосунки і думала, що нічого не вийде. Проте гра поступово перетворювалася у справжнє.

Тоді думала, що не заважатиму твоєму щастю, але зрозуміла, що хочу твого чоловіка. Навмисне все розповіла Моніці й змусила її це зробити, згадавши, що клись батьки Влада і цієї принцеси уклали угоду про шлюб. А батько Моніки був винен моєму татові, тому у мене все так вийшло прокрутити. Зруйнувала ідилію кохання чужими руками, а сама була невинною. Хахахаха, - злісний сміх обох людей.

- Потім я влаштувалася працювати в офіс до Влада. І тоді почала фліртувати, намагалася його поцілувати, а він лише тобою марив. Моніку ні на крок не підпускав до себе близько. Спали вони у різних кімнатах. А через три роки ви знову стали щасливими й тут я хотіла зруйнувати ідилію. На допомогу прийшов Чорний, який хотів не тільки помсти, але й тебе. А далі ти все знаєш, - замовкає і переможним поглядом дивиться. - А тоді він хотів тобі зізнатися у коханні. Чуєш? Хотів сказати, що ти так хотіла давно почути, але я все зіпсувала. Хахахаха, - сміються злочинці, окрім мене.

А, щоб було якби не Дашин план? Ми б зізналися одне одному в коханні і жили б далі. Разом із нашою донькою, батьки Влада були б живі. Проте минулого вже не повернути. Витираю сльози й тепер настала моя черга сміятися.

- Хахаха, - й ловлю здивовані погляди моїх кривдників.

- Ти чого смієшся?! Плач, ти маєш плакати! - ніяк не вгамовується Даша. - Плач, плач! Підпиши документ про розлучення, а як ні - то Влад ще довго сидітиме у в’язниці й тільки я зможу до нього ходити, а не ти. А, ти ж цього не хочеш, - злісно посміхається.

- Не хочу, - дивлюся в її холодні очі.

- І, тому ви все правильно зробили, - хлопаючи у долоні, заходить коханий з поліцейськими.

- Ви заарештовані, - сказав дядько у формі й одягає спочатку на колишню подругу наручники, а потім на Чорного, який не встиг витягнути свій пістолет.

Увесь цей час записувалася розмова, тепер вони отримують на все, що заслуговують. Гості розійшлися, залишаючи нас удвох. Не вірю, що змогла зіграти сміх, адже навіть коли знову чула сумну історію про батьків Принца на душі було і є трагічно. За ці всі місяці пошуків моєму чоловікові вдалося знайти винуватців, а я лише зараз дізналася хто за цим стояв. І він розповідав про всі його підозри після приїзду додому з села, й придумав план так, щоб вони були іграшками в наших руках. А на відео, де коханого немає родинної плями на плечах.

- Як настрій? - обіймає позаду Власов, стоїмо біля вікна у нашій спальній кімнаті.

- Змішані, - відказую. - Не очікувала від Даші такого. 

- Ми ніколи не можемо довіряти на всі сто відсотків людям, проте не можемо жити без помилок, - цілує в шию. - Пішли спати, завтра їхати до твоїх батьків, а там треба багато сил.

- Погоджуюся, - повертаюся обличчям до коханого, дивимося одне одному в очі, у них так багато ніжності й любові. Наші вуста зустрічаються у палкому поцілунку. Принц бере за руку й веде до ліжка, лягаємо й обіймаємо одне одного, засинаємо.

- Кохана, - чую голос чоловіка, - прокидайся, - цілує в щоку, - нам вже час збиратися.

- Ще трішки, - сонно відповідаю.

- Катю, прокидайся, а то ми запізнимося, - долонею погладжує мій живіт і вище піднімається до грудей.

- Владе, - розплющую очі й дивлюся як наді мною нависає Принц. - Якщо ти не припинеш гратися, - натякаю на його дії, - то ми точно запізнемося, -  і притягую чоловіче тіло за футболку для пристрасного поцілунку. Такий палкий і ніжний одночас. Щастя вирує у душі, ніби й не було вчорашніх сумних пригод.

- Пішли разом у душ? - запитує і грає бровами.

- З тобою хоч куди завгодно, - відповідаю й посміхаюся.

Після водних процедур, разом готували собі сніданок із веселою музикою. Далі зібралися і поїхали до моїх батьків, дорога зайняла десь тридцять хвилин. Не встигли припаркувати машину, як одразу до нас почали підбігати Аня з Настею.

- Привіт, - вітаюся з ними,  коли вийшла з машини й обіймаю своїх дівчаток.

- Привіт, - відповідають разом.

- Як ваші справи? - відпускаю їх, Владова черга їх обіймати.

- Добре, - весело відказує донька. - Пішли, пішли, - тягне мене за руку, - для тебе є сюрприз, - далі тягне тому йду за нею. 

Позаду із загадковими посмішками йдуть Принц зі своєю сестрою. Вони щось знають? Йдемо на заднє подвір’я. Там вже стоїть святково накритий стіл. Дерева прикрашені різнокольоровими стрічками. По центру висять великі кульки. Не розумію для чого все це? Яке свято? Що я пропустила?

Маленька зіронька відпустила мою руку й побігла назад до хати. Стою по центру біля повітряних кульок. І тут йде назустріч мені коханий з великим букетом квітів. Сонце весняне яскраво світить.

- Владе, що це все означає? - запитую, коли він близько підійшов. Обмінюємося поглядами.

- Це тобі, - вручає мені троянди в руки.

- Дякую, - посміхаюся і цілую мимовільно в губи.

- А, тепер не перебивай, будь ласка. Я тебе сильно кохаю. Вибач, що пару років тому назад у школі не впізнав тебе. Вибач, що тоді не зміг сказати про свої почуття і на довгий час знову втратив із тобою зв’язок. Вибач, що не зміг побачити перші кроки й перші слова нашої доньки. Вибач, за все, - присідає на одне коліно. - Знаю, ми вже одружені, але я хочу щоб у нас було справжнє весілля про яке ми планували. Катю. кохана, принцеса мого серця чи згодна ти стати моєю дружиною?