42

У коридорі одягаю шапку й куртку доньці, Власов взувається і одягає чорну куртку, батьки ввійшли до нас. Взуваюся і хочу взяти свій верхній одяг, проте мене випередив чоловік і допомагає одягнути пальто як справжній джентельмен. І цілує мимовільно в губи. Бере за руку маленьку зіроньку, виходять із квартири.

- Скоро повернемося, - кажу рідним і йду за Владом і Анею.

У ліфті ніхто нічого не сказав, далі вирішила взяти все у свої руки наша дитина. Без упину розповідає, з одного боку тримає за руку маму, а з іншого - тата.

- Так класно, що ви разом ведете у дитячий садок, - радіє донька.

- Будемо робити це частіше, - відказує Принц. - А давайте перепригнемо калюжу? -  повертаю голову в його сторону й шоковано на нього дивлюся. Він ж жартує.

- Так, пригати, пригати, - весело повторює маленька.

- Владе, ти ж це не серйозно?! - усім своїм виглядом показую, що не подобається така ідея.

- Серйозно, серйозно, - киває головою і посміхається. - Ось, - звертається до нас, - там спереду невеличка калюжа.

- Бачу, бачу, бачу, - відказує дівчинка. - Ми  через неї пригати будемо?

- Так, зараз почнемо бігти, а потім я з мамою тебе піднімемо й  так пригнемо, - з азартом говорить Принц. - Готова? - й заглядає у мої очі, з його сторони так це підступно дивитися такими милими очима.

- Так, - здаюся, у самої загорілося бажання згадати веселе дитинство.

- А ти готова? - звертається до Ані.

- Так, - посміхається, радіє від того, що батьки дозволили попустувати.

- Тоді на рахунок три побіжемо, а тоді пригнемо, - киває дівоча компанія у знак згоди, - один, два, три.

І ми утрьох біжемо й перепригнули калюжу. Емоції не передбачувані, незнаю як описаати словами.

- Крутяк, - сказала Аня. погоджуюся із нею.

Далі до садка спокійно йшли, звели її у групу, допомогли роздягнутися і пішли назад додому. 

- Через те, що ти, - першим  порушує тишу хлопець, - наплела про мою спину, тепер не тільки моя болітиме, а й твоя. Будемо спати разом на дивані.

- А ти чого такий веселий? Ти й так там спав, а ось я маю жалітися, бо  до цього спала на двохмісному ліжку, лежала як морська зірка, - обурюся, що через легенду про спину, тепер й моя буде боліти. Та ще й придеться притулятися один до одного, щоб не впасти.

- Все, все через тебе, - досі звинувачує у своїх бідах мене.

- Ні, сам винен, - а я не пасу задніх і, теж, відповідаю йому, - захотів спати на дивані й ось маєш, тільки сьогодні буде бонус твоя дружина буде спати з тобою, - дійшли до нашого під'їзду.

- Подивимося хто не бути спати сьогодні в ночі, - впритул підходить, обома руками бере мою лице, дивимося один одному в очі й через пару секунд наші теплі вуста зустрічаються і відбувається пристрасний поцілунок.

Я так довго за цим сумувала, нарешті в губи, а то ці щоки набридли. Просто казка. Стоп! Стоп! Стоп! Мозок викликає Катерину. Ау, Катя вернися! Ау! Він ще тобі навіть не сказав, що ти йому як жінка подобаєшся, це ще не слова навіть не про кохання не чула.

І, то правда. Відштовхую від себе Власова. Він дивно дивиться на мене, проте нічого не каже, але його по його обличчю можна зрозуміти, що хлопець не в захваті як закінчився поцілунок. І ми в тиші заходимо в будівлю, в ліфт.

- Чому ти відштовхнула мене? - запитує Принц, стоїть позаду мене й біля вуха говорить. - Чому?

- Я не чула слів, - відповідаю і гордо підіймаю голову.

- А які ти хочеш почути? - мурахи пробігли по моїй спині.

- Я тобі подобаюся? - напряму запитую, відчинилися двері ліфту, виходемо і зупиняємося біля дверей нашої квартири, хочу почути відповідь, якого вона б не була.

- Мені потрібен час, - сухо відказує.

І скільки потрібно чекати? Чи я погано стараюся?! Відмикаю двері й заходжу першою усередину.

- Не роздягайтеся, - каже мама, яка взувається, а батько вже стоїть одягнений. - Ми зараз підемо на шопінг, - весело повідомляє.

- Вибачте, але я не можу піти з вами, - промовляє Власов  і знімає куртку.

- Це ще чому? - цікавиться батько й дивиться на свого зятя.

- Мені потрібно працювати, - пояснює причину відмови.

- А хіба ти не сам собі госпадар? Чи є якійсь ділові зустрічі сьогодні?

- Гадаю, що все таки зроблю собі вихідний, - одягає назад куртку.

За кермом своєї машини Влад, я біля нього сиджу, а родичі позаду. Усю дорогу до торгового центру говорили про побут.

А далі почався жіночий шопінг. Спочатку один магазин одягу, у якому ми пробули годину,  потім другий, третій... Чоловіки ходять із нашими  покупками. І ось ми вже аж у п'ятому магазині, тато і Принц втомилися і бурчать, що для них це за один день занадто.

Після шопінгу пішли пообідати у кафе. Увесь час я з Власовим грали чудовий спектакель і, здається,  вони повірили, що у нас у стосунках усе добре й дійсно вся справа була в спині мого чоловіка. Після поїхали назад додому.

 Чоловіки у вітальній кімнаті займаюся своїми справами, а жінки пішли готувати вечерю, потім усі разом пили чай з солодощами. Вечером я пішла знову з Владом забирати доньку. Вона дуже зраділа і мені й самій хочеться, щоб така ідилія існувала вічно. Прийшовши, додому ми одразу всією родиною пішли їсти. Після вечері я з Власовим застеляли собі на дивані. Взяли чисті простирадла, він з одного кінця, я з іншого. Батьки читають Ані казку на ніч у її кімнаті. Далі пішли у нашу спальню розстеляти моїм рідним.

- Доню, - заходить до нас батько, - можете йти у ванну кімнату. Мені твоя мама набрала, а я хочу подивитися футбол, він якраз зараз починається. Не хочеться, щоб вода пропадала, - лагідний погляд тата прикліплений до мене.

- Гаразд, зараз піду, - родич зачиняє двері і тепер знову відчиняє двері. - Владе, піди зі мною треба дещо сказати.

Цікаво, що ж там у них за таємниці, швидко закінчую застеляти ліжко і йду у ванну кімнату. Після водних процедур заходжу у вітальну. А це що таке? На дивані спить міцним сном батько. Йду на кухню, Принц і ненька сидять за столом і п'ять чай.