41

- Бабуся із дусем їдуть до нас.

- Мої батьки їдуть до нас, - одночасно сказали я і Аня, і маленька зіронька побігла в свою кімнату.

- Чому їдуть? - запитує Влад і дивиться на мене.

- Незнаю, - нарешті за день почали говорити одним з одним.

Забираю увесь брудний посуд зі столу й кладу в посудомийну машину. Принц з донькою повторяють вірш у вітальній кімнаті, я ж прибираю на кухні. Далі всі втрьох складали пазли, ми жартували й розмовляли, наче ніякої сварки не було.

Потім Аня переодягнулася у піжаму з милими рожевими ведмедиками. Маленька зіронька лежить на своєму ліжечку й чекає, поки їй почнуть читати казку. Беру з полиці книгу і сідаю на край ліжка поруч біля дитини. Власов сидить на стільчику з іншого боку ліжка.

- Мамо, я така рада, що бабуся з дідусем приїдуть, - весело каже принцеса.

- Я, теж, - не радісно пробуркотів собі під ніс милий. - Доню, а незнаєш чому вони приїдуть? Про що ти говорила з бабусею? - цікавиться чоловік і дивиться на Аню.

- Вона питала, що я їла, у що сьогодні гралася. А я їй сказала, що ти спав сьогодні не з мамою, а в іншій кімнаті. Ви посварилися? - хвилюється і дивиться на то мене, то на Принца.

- Ні, - одночасно обоє сказали одне слово.

- Усе гаразд, - заспокоюю доньку, - у твого батька болить спина від нашого ліжка, ось  і йому потрібно деякий час там поспати, а потім він повернеться до мене.

- Точно? - великими оченятами дивиться, які наповнені великою надією. 

- Так, - підтвердив мої слова Власов, встає обходить ліжко й позаду мене обіймає, а потім ще для більшого  гарного ефекту, цілує в щоку.

- А тепер починаємо читати казку, - розкриваю дитячу книжку.

На середині казки донька заснула, спочатку я поцілувала її рум'яну щоку, а потім так само зробив коханий. Вийшли з кімнати, вимкнувши світло.  Заходимо в спальну кімнату, беру речі з шкафа і йду у ванну, чоловік у цей час бере подушку й ковдру, знову спатиме у вітальній кімнаті. Після водних процедур, зателефонувала подрузі, після дзвінка лягла спати.

Дзінь, дзінь. Гуде на всю квартиру дзвінок. І хто ж прийшов так рано? Встаю, дивлюся на годинник, п'ята година ранку. І кому там не спиться? Позіхаю і відмикаю двері. І там...

- Мамо, тату ви тут?! - шоковано дивлюся на батьків, біля них стоять  дві валізи. Вони ніколи не прилітали так рано.

- А де радість доню? - запитує мама. - Не запросиш у середину?

- Ой, так проходьте, - розгублено говорю. - Ви ж мали бути завтра. А, ні, тобто вже сьогодні, але ж чого так рано?

- Обійми нас Катю, - каже батько, він як і мама зняв куртку й відкриває руки для обіймів. підходжу до нього, а потім до наших обіймів приєдналася мама. І так пару хвилин стоїмо.

- То хто це  дзвонив у таку ранішню годину? - сонний заходить у коридор, позіхає і тепер дивиться на наше тріо.

- Доброго ранку, зяте, - перестаємо обійматися, батько підходить до мого чоловіка.

- Доброго ранку, - пожимають один одному руки, тато хоче зайти у вітальну кімнату, та йому перегоджає шлях Власов. - Підемо краще на кухню і вип'ємо чаю, - пропонує Принц.

- Це ви для нас вже підготували спальне місце? - Кучерук встиг все одно подивитися на диван, де спав цієї ніченьки коханий.

- Ні, - вибігає із своєї кімнати маленька зіронька, - це там тато спав. Спить вже другу ніч, - й зайшла у ванну кімнату. Мої щоки палають, мене й милого здала ж наша донька. І як тепер викрутися?!

- Я сплю на дивані, бо  тут твердіше краще для моєї спини, - запевняє мій чоловік старше покоління, підходить до мене й обіймає і цілує в щоку, - у нас усе добре в стосунках, - майстерно бреше.

- Краще спати в обіймах дружини чим на цьому дивані на самоті, - відказує Володимир Миколайович й підморгує Валентині Сергіївні. - Синку, ви такі молоді, а вже спите окремо, невже немає інших справ чим зайнятися в ночі, - мої і щоки Принца стали червоними, а його руки теплі руки, що досі обіймають. такі гарячі стали, що скоро спечуть шкіру. - Та хіба в такого молодого можуть бути проблеми з спиною? То що буде, коли ти будеш старий? Будеш спати вже в коридорі? - жартує, дивиться на нас,  а потім заходить на кухню, за ним пішла й мама. 

- Ходімо, - каже Принц, бере за руку й тягне за собою, заходимо в спальну кімнату, зачиняє за нами двері.

- Що таке? - відпускає руку і йде до вікна, стоїть до мене спиною.

- Ти ще питаєш?! Ми мали грати ролі щасливого подружжя, а тут твої батьки дізнаються, що ми спимо окремо. Та ще, - повертається до мене обличчям, - вони думають, що у своєму молодому віці маю проблеми з спиною. І де взяли нашу адресу?

- Незнаю, я їм не давала, сама здивувалася побачивши їх на порозі. І ти сам винен, погано граєш, і сам утік із нашої спальні, - хочу перекласти всю відповідальність на нього. 

- Та, що ти кажеш? Я поганий актор? - підходить до мене дуже близько. - Я так, зіграю роль закоханого, що ти сама, - бере своє рукою і підіймає моє підборіддя, - повіриш і ще більше закохаєшся, - відпускає, бере речі й іде у ванну кімнату. 

Що це було? І що на мене чекає? Переодягнулася поки нікого не має у спальні,  у гольф без візерунків і на високій талії штани чорного кольору. Розчесала волосся і зібрала в його низький хвіст. І йду на кухню до рідних. Вони вже встигли зробити млинці й чай. Через пару хвилин до нас приєднався мій чоловік і ми почали снідати всією сім'єю.

- Ви на скільки  днів приїхали? - запитую й дивлюся на маму, яка робить ковток гарячого напою і лише тоді дивиться на мене.

- Ти вже  так скоро хочеш нас позбутися? - жінка посміхається.

- Ні, - напевне, це й справді так виглядає.

- Я з твоєю мамою, - вступає у нашу розмову батько, Влад ще їсть млинці, а донька поспішила дивитися мультики, - побудемо десь три чи чотири дні, ми ще хочемо побачити виступ нашої онуки, - а мені здається, що вони приїхали не тільки через це.

- І ми, - каже мама, - будемо ночувати у вас, якщо ви не проти, - батьки тримаються за руки й дивляться то на мене, то на Принца.