37

- Доню, пам'ятаєш, - присідаю і дивлюся в її маленьккі оченята, Власов мовчить і слухає мою невеличку промову, - я говорила, що на тебе чекає сюрприз. Ось від сьогоднішнього дня ми будемо жити всі втрьох: я, ти і твій... , - роблю коротку паузу, - твій тато, - мої руки спітніли, хвилююся. Очі доньки дуже здивовані. Пару секунд дивитися на мене, а потім голівоньку повертає у сторону свого батька, маленькими кроками підходить до Власова. І розглядає його зі всіх сторін.

- Привіт, - порушує тишу коханий, - ем, ем, доню, - і відкриває руки для обіймів.

- Привіт, - відповідає йому маленька зіронька, залазить на його коліна й обіймає у відповідь й каже тихенько, - тато.

Це дуже зворушливо. Поки що усе проходить дуже добре. Тьфу, тьфу, тьфу, щоб не накаркати. 

- Це тобі, - вручає іграшкового зайчика у руки Ані.

- Дякую, - обіймає подарунок і весело посміхається.

Принцове обличчя стало радісним, трішки зляканим. Встаю і підходжу до обох і обіймаю їх. Кульки торкаються мого обличчя.

- Тато, а ти нікуди більше не підеш? - підіймає голівоньку, щоб заглянути в очі Власова. Мені як і їй дуже цікава відповідь. Відходжу на три кроки назад і повертаюся спиною  до коханого й доньки. Руками саму себе огортаю і хвилююче чекаю слів від яких сильніше починає каталати серце.

- Не піду, - як вмить стало спокійніше просто від двох слів. Донька злазить із його колін і підходить до мене.

- Мамо, що будемо їсти? - смикає за одяг. Повертаю голову до неї.

- Я зробила борщ, є ще салат. Що будете? - коханий, теж, розвернувся обличчям до нас.

- Я буду борщ, - першим висловив свою думку милий.

- Я, теж, буду борщ як тато, - такими темпами почну ревнувати. Маленька дарує щиру посмішку.

-Тоді йдемо мити руки, а потім вечеряти.

Спочатку у ванну кімнату зайшли я з Анею, намилили один одному руки, а потім змили теплою водою. Далі ми пішли на кухню, тим часом чоловік поїхав робити ту справу, яку дівоче царствр вже зробило. Кладу борщ нагріватися і чайник, буде ще чай до солодкого печива. Потім наливаю червону гарячу рідину по трьох мисках.

- Владе, йди їсти, - гукаю Принца, донька і я вже сидемо за столом і їмо.

- Смачного, - заходить на кухню коханий і бере ложку в руки.

- Дякую, - відповідаємо обоє і продовжуємо далі смакувати борщ. 

- Тато, ти почитаєш мені сьогодні казку? - запитує донька, коли закінчила їсти.

Забираю її і свою миску зі столу й кладу в посудомийну машину. Дістаю печиво з високої полиці й ставлю на стіл і до солодощів розливаю у три чашки запареного зеленого чаю.

- Звичайно, доню. А у тебе є книжка з дитячими казками? - дивиться на маленьку зіроньку й доїдає вечерю.

 - Так, - з набитим ротом відповідає, допиває чай, - я піду...,  а в якій ми кімнаті будемо?

- Пішли, - встаємо, - я покажу твою кімнату, там ти будеш спати, - беру її за руку й залишаємо Власова наодинці, - і гратися. Сьогодні ти спатимеш зі мною і з татом, а завтра спробуємо спати окремо, - відчиняю двері до дитячої кімнати. 

- Ого, - шоковано промовила  Аня й зайшла розглядати нову свою кімнату. - Це все, все, все, що ми обирали мамо.

- Твій тато зробив усе, щоб сьогодні ми побачили таку красу, - дитина, захоплюче, розглядає іграшки і не звертає увагу на мене, тому вирішую повернутися до чоловіка. Він вже доїв миску борщу й п'є теплий напій із печивом.

- Дякую, - подякував Принц, сіла напроти нього. 

- Я хочу, щоб ми обговорили важливу річ, - стаю серйозною і дивлюся йому прямо в очі. 

- Це яку? - робить ковток і наші погляди  зустрілися. 

- За цей період, поки ти був у комі, я виховувала доньку за своїми правилами, тому хочу й далі так робити, але й хочу почути твою думку. Хочу, щоб ми підтримувалися одного напряму щодо виховання нашої дитини, - закінчую і спираюся на спинку стільця.

- І який напрям вихованння? - спирається, теж, на спинку стільця і схрещує руки, й пронизливо дивиться зверху донизу.

- По-перше, мало солодощів, тобто вдень не більше однієї чи двох цукерок чи печива. По-друге, спати лягати рівно о дев'ятій годині вечора. По-третє,  менше одної години  мультиків вдень. По-четверте, - набираю свіже повітря у груди, щоб далі продовжувати, - будемо все обговорювати разом, не хочу, щоб хтось із нас був добрим чи поганим поліцейським. Думаю, поки що цього буде достатньо, - встаю і набираю воду в склянку, і випиваю все майже одним ковтком.

- Добре, - погодився і бере чашку, і кладе в посудомийну машину. 

- І ще одне, - згадала ще одне важливе, - ніяких сварок при дитині. Якщо буде якесь непорозуміння, ми не будемо кричати, коли вона буде поряд, - дивлюся в його очі й намагаюся зрозуміти емоції коханого.

- Ти дуже чудова матір, розумними фразами говориш. І з тобою Катю не хочеться сперечатися. Я намагатимуся не сваритися при дитині, - погодився Принц. 

- Пішли будемо гратися із нашою донькою, - йдемо в дитячу кімнату.

-  Аню, будемо складати пазли? - пропоную їй таку розвагу, вона сидить на ліжку й розглядає книжку з ілюстраціями тварин.

- Добре, - закриває книжку й підіймає на нас погляд.

Тепер ми всі троє сидемо за столом і складаємо картинку, має вийти принцеса, яка гуляє на галявині. Посміхаємося і жартуємо. Потім Аня почистила свої зубки, одягнула піжаму й лягає по середині великого ліжка у спальній кімнаті.

- Хочу оцю казку, - показує книгу ,,Принцеса на горошині'' й простягає Принцу в руки. 

- Гаразд, - погодився чоловік і сидить у колясці біля неї з правого боку і починає читати доньці історію, а я тим часом піду у ванну кімнату.

Роблю водні процедури, чищу зуби, роблю маску на обличчя. Голову не мила, вона ще добре виглядає. Виходжу, а там Аня вже спить, а коханий щось дивиться на ноутбуці, який стоїть на столі.

- Катю, ти готова? - відволікся він і дивиться на мене, я досі ще стою біля дверей.