43

Приємні відчуття охоплюють мою душу. Його руки занурюються у руде дівоче волосся. Треба зупинитися на це є дві причини. По- перше, для нього це лише гра і нічого більшого. А мені цього замало, щоб зайнятися коханням. По-друге, тут за стіною сплять мої батьки. Я лише хотіла провчити Принца. Руками скидую із себе чоловіка.

- Далі поцілунка ми нікуди заходити не будемо, - повертаюся до Власова спиною, накриваюся ковдрою до самої шиї, заплющую очі.

Чути позаду важке зітхання. Повір мені, теж, не легко було відриватися від твоїх гарячих вуст. До нового року в мене є час, якщо нічого не вийде, то все таки подамо на розлучення. Невже, наш другий шанс був даремно даний долею? Влад встає і йде у ванну кімнату, підглядаю як за ним зачиняються двері. Кепсько, кепсько на серці. Швидко засинаю, щоб забутися в снах.

Прокидаюся і відчуваю під собою гаряче тіло, трішки підіймаю голову. Я лежу на голому торсі свого чоловіка, він у свою чергу обіймає мене за... Кхм, кхм... За заднє місце. Скидую його руку, намагаюся злізти з Принца, проте в ту ж секунду моє тіло повертається назад і тепер обіймають обома руками.

- Відпусти мене, - звертаюся до нього й хочу вирватися із його полону.

- Ще трішки полежимо, - хрипким гоолосом відказує.

- Потрібно йти, - ніяк не вдається розірвати міцне кільце обіймів.

- Поцілунок і відпущу, - усміхається на все обличчя.

- Нічого не буде, - щіпаю його за руку й миттєво вислизаю і сідаю на свій бік ліжка.

- Я тобі це, - обіймає позаду, забирає волосся зі спини й на вухо шепоче, - ще згадаю за вчорашнє,  - й цілує у шию, мурахи пробіглися по всьому тілі.

- Ти ж казав, що до мене нічого не відчуваєш, - скидую чоловічі руки, встаю, беру одяг і йду у ванну кімнату.

Який ж у мене жвавий любий. Хоче більшого, то має щось відчувати, а ще точніше кохання. Я дуже дуже сильно хочу почути від нього ці слова. Вони мають пролунати до закінчення нашої угоди. 

Вмила лице, переодягнулася у зручний домашній одяг, заплела французькі косички. На кухні всі вже снідали, коли прийшла.

- Смачного, - кажу й сідаю поряд із коханим.

- Дякую, - відповіла одночасно вся родина.

- Які у вас справи на сьогодні? - запитує мама, доливаючи собі сік у склянку, й дивиться наполегливо то на мене. то на Власова.

- У мене сьогодні робота, тому після сніданку повинен вас покинути й поїхати в офіс, - відказує Принц і далі продовжує їсти.

- Я вільна, а у вас є якійсь плани? - звертаюся до батьків, кусаю шматочок хліба.

- Я поїла, - промовила Аня, яка досі з розпущеним волоссям  і одягнена в піжаму.

- Добре, - кажу їй, - тоді йди в свою кімнату. Зараз я доїм і будемо одягатися у дитячий садок.

- А тато, теж, може піти з нами? - зробила милі оченята.

- Так, - відповідає на її питання чоловік, дарують один одному чарівні посмішки. І маленька зіронька попрямувала у дитячу кімнату.

- Я з Володьою підемо, - відказує ненька, відкладаючи у бік ложку, бере за руку батька, - в гості до Мері, може підеш із нами?

- Гаразд, заведу Аню і тоді поїдемо до тітки.

- Владе, ти вже щось згадав? - цікавиться Володимир Миклайович.

- Ні, але працюю над цим, - відповідає і робить новий ковток соку.

- То ви тепер будете жити тут? - не перестає закидувати питаннями батько.

- Ми ще думаємо над цим, - бере мене за руку й наші пальці переплітаються.

Дуже, дуже над переїздом думаємо, що аж до розлучення доходить. І більше до вирішення цього питання не поверталися. Дивлюся в його очі.

- Ми б були дуже раді, - помовляє ненька, - якби ви жили в Україні.

- Я зі своєю дружиною розглядаємо всі  можливі варіанти й самі приймемо рішення, - від слів коханого стає приємно на душі, він ще більше в себе закохує. Проте незнати чи Влад говорить правду чи так майстерно грає. Усе дуже заплутано.

- Думаю, - приєднується до розмови батько, - моя дружина права, краще буде, якщо повернетися на Батьківщину. Будемо більше бачитиодин одного, ці перельоти туди сюди дуже виснажують, а ще у нас є робота, яка не завжди дозволяє приїхати. Чотири роки ми далеком один від одного. Катю, ти ж закінчила навчання і Влад одужав, тому не бачу причин залишатися у цій країні.

- Ви приїхали, щоб вмовляти мою дружину переконати в переїзді? Ми дорослі люди й ще раз наголошую самі виберемо, де будемо жити, - заступається і міцніше коханий стискає мою руку.

- Чому ти говориш замість нашої доньки? - обурюється жінка. - Хай вона скаже свою думку. Чи ти вирішуєш за неї? - навпаки,  Принц так само як і ви хоче жити в Україні, це я незнаю чого хочу.

- Мій чоловік правий, ми ще думаємо й оберемо для нашої сім'ї найкращий варіант, - кладу голову на Власове плече.

- Ми тоді підемо заведемо Аню, - промовив коханий, встаємо разом і покидаємо кухню.

- Дякую, - шепочу, коли він допомагає одягнути пальто, - за все, - повертаюся до нього обличчям, дивлюся в очі.

Що ти зі мною робиш? Обіймаю міцно, міцно. Здається, я як і батьки потрапила під його чари.

- Мамо, відпусти тата, а то ми запізнюємося у дитячий садок, - каже маленька зіронька, яка дивиться на нас, вона одягена в куртку, теплі штани, шапку й чобітки.

- Йди до нас, - запрошує Принц, Аня з радістю підбігає, коханий бере її на руки й зараз усіх трьох обіймаємося.

Завівши доньку, Влад поїхав на роботу, а я з батьками на своїй машині поїхали до Мері, веземо для неї гостинці. Рідні більше не порушували тему про переїзд, за що їм дуже вдячна. Похмуро, але дощу немає, хоча синоптики обіцяли, що буде.

- Привіт, - вітається тітка, коли заходемо всередину квартири.

- Привіт, - відповідає тріо, спочатку Стоун обіймає маму й тата, а під кінець мене.

- Проходьте на кухню, - пропускає нас.

Нічого не змінилося, усі речі на своїх місцях. Хоча є велика відмінність пахне чоловічими парфумами. Можливо, у жінки з'явився чоловік. Потрібно буде запитати у неї за нашим чаюванням, яке відбудеться на кухні.