35

- Це добре, - радію, що скоро ми всі втрьох будемо жити під одним дахом.

- До завтра, - попрощався лікар і вийшов з палати.

Стоп! Квартира ще не готова до нашого переїзду. Не всі меблі обрані, речі  не скаладені повністю. І це означає, що завтра буде потрібно знайомити між собою таких двох близьких людей. Так швидко. Здається, я до цього не готова. Зразу опускаю голову.

- Чому сумна? Не рада, що твій чоловік повертається додому? - запитує з докором.

- У нас ще не готова, - підіймаю очі й дивлюся на нього, - квартира до заселення. Як встигнути до завтра? І це все так швидко. Цей момент чекала так довго, всі три роки, а коли він настав виявляється не готова. Незнаю як тепер підготувати доньку до зустрічі з тобою. А-р-р-р - , чухаю потицилю і сідаю на ліжко біля Принца.

- Залиш мені переїзд, я подбаю, щоб до завтрішнього обіда все було готово й вечеряти будемо вже на новій кухні. Віриш мені?

- Так, - підіймаю опущену голову, дивлюся в його чудові очі, потім на губи, далі знову повертаюся до очей. Наближаюся і цілую чоловіка у вуста. Хай, що хоче думає. Це вже  не гра від мене, він пристрасно відповідає. Цікаво, що для нього поцілунок означає. Чи є почуття чи просто від довгої перерви Власов згоден робити це з будь-ким.

- І забув сказати, - відсторонюючись, каже милий, - ти не повинна мати стосунки з іншими хлопцями тому, що ти на цей наш період повністю моя.

- А ти? - навіщо мені інші, якщо потрібен тільки ти.  Коли ж зрозумієш?

- Мене це, теж, стосується, не хвилюйся, буду тобі вірним. Мені сподобалися твої губи, - підморгнув, а моє обличчя залилося червоним рум'янцем.

 - Завтра заберу тебе, - цілую у щоку на прощання.

- Зателефонуєш, коли прийдеш додому, - киваю у знак згоди. - І обіцяю до завтра все буде готово. Тільки не забудь повідомити, що обрала наша донька.

- Гаразд, - встаю, зачиняю за собою двері й  іду на вихід із цього стерильного приміщення.

Прохолодний вітер розвіює волосся. По дорозі забігла в магазин. Купила дві пачки спагетті, одну пачку солі, один кілограм помідорів, три банана й полуницю. Черги великої не було, тому швидко впоралася. Телефоную коханому.

- Алло, я вже вдома, - важко зітхаючи, кладу пакет на стілець.

- Чому так довго? Та ще й так швидко дихаєш. За тобою гналися зграя собак?

- Ні, світло вимкнули, довелося йти сходами. А з таки пакетом це складно. Ще сусідку зустріла біля під'їзду, вона розповіла про те, що до на сприїхав новий мешкенець у цей будинок. Не молодий, не одружений і красень. Жінці чоловік сподобався, так радісно про нього розповідала.

- У вас там місце для кохання. Я прийняв ліки, можу вже ворушити пальцями ніг. Класне відчуття. Що зараз будеш робити?

- Приготую їсти, потім потрібно вироби для замовлення, заберу Аню з дитячого садка. А далі ще програму вечора незнаю. А ти?

- Мене змушують спати в обід як малу дитину. Не хочу.

- Тобі потрібно поспати, наберешся сил, - вмовляю свого чоловіка.

- Добре. Потім планую почитати книгу, повечеряти й знову спати. Ох, цей режим їхній. Так втомився від нього. Хочу поскоріше побігати зранку, піти з друзями погуляти в якийсь клуб.

- Усьому свій час, краще виконуватимеш вказівки лікаря тим, швидве зробиш усе, що хочеш. Тоді до завтра?

- Так, тільки не забудь написати мені про меблі, які обере наша донька. Бувай, гарного дня, - поклав слухавку.

На вечерю буде фруктовий салат, компот із вишень, суп на два дні ( для Мері). Поробила роботу,  настільки нею захопилася, що вже час забирати маленьку зіроньку. Покидаю рукоділля, замикаю квартиру. По дорозі телефоную подрузі.

- Алло, - відповіла на тому боці слухавки.

- Привіт, - вітаюся, - як ти?

- Добре, прибираю вдома, сьогодні мають прийти батьки Алана, хочуть погратися з онуком. Добре, що хоч чоловік раніше прийшов з роботи, щоб допомогти. За це йогокохаю і не тільки. А ти як? Розповіла Владові все?

- Ні, ми, ем, ну, цей будемо жити разом, в одній квартирі, типу я, він і наша донька. Ми навіть... , - тримаю паузу.

- Що? Що поцілувалися? - згорає від цікавості Маша.

- Так, так, так, - радісно кричу в слухавку, щоки покрилися рум'янцем.

- То у вас далі все без секретів?

- Ну, я йому сказала, що у нас були фіктивні стосунки, проте ми зіграли весілля по великому коханні. Думаю, цього буде на даний час достатньо.

- А якщо він згадає правду?

- А якщо не згадає?

- А якщо хтось розповість? Як викрутишся із ситуації? - не перестає подруга задавати питання про майбутнє.

- От коли це настане й тоді буду думати. Хочу просто насолоджуватися теперішнім часом. За ці роки нарешті стало так чудово й спокійно.

- Кохана, - лунає чоловічий голос на іншому боці слухавки, - йди відчини двері, батьки приїхали, а то я Давида переодягаю.

- Жах, а я не встигла поприбирати, ну, все, подруго, бувай.

- Бувай, удачі, - і наш зв'язок перервався.

Якраз вже дійшла до дитячого садка. Гучно чути дитячі голоси.

- Мамо, мамо, - підбігає Аня, - мені дали віршик, віршик, - і махає білим листком паперу з чорними літерами.

- У нас має бути свято осені, - підійшовши, каже вихователька, - тому повчіть з нею, не вимагаю, що аж на завтра бездщоганно вивчили, проте не затягуйте.

- Гаразд, - відповіла й беру з рук доньки вірш й кладу в свою сумку. - Допобачення.

- Допобачення, - одночасно сказали маленька зіронька й жінка.

Беру дитину за руку й прямуємо додому. Машина ще досі в ремонті, проте сказали, що ще трішки і її полагодять. І не прийдеться важкі сумки з продуктами носити. Принцеса моя розповідала як захоплююче проходив день.

- Я з Габрієлою, - каже донечка, - гралися, але нам постійно заважав Чарльз, то мене за косичку смикнув. то мою подругу й ми вирішили його провчити.

- І що ж ви зробили? - з цікавістю запитую, сподіваюся, нічого страшного. Якщо було б щось серйозне, то б мені обов'язково вихователька сказала.