33

- Доброго ранку, - хором відповіла наша компанія.

- Це ви пара Власова Кейт і Велуб Андрій? Я вам сьогодні покажу чудові варіанти квартир для молодят, - і на його обличчі сіяє легка посмішка.

- Ні, - заперечили в один голос Андрій і я.

- Тобто, - намагаюся пояснити ситуацію незнайомцю, - це ми, але я з містером Велубом не пара. Я вже заміжня, він мій друг, який допомагає мені знайти житло, а це, - показую рукою, - його дівчина. Вони, теж, вирішили шукати квартиру.

- А, тепер зрозуміло. Перепрошую, забув представитися мене звати Кирило Козак. Сьогодні тут із  вами мав бути мій працівник, але, на жаль, він захворів і я вирішив замінити його.

- Нічого страшного, - йдемо всі до під'їзду новобудови. Друзі йдуть позаду, а я з новим знайомим спереду. - Ваше ім'я не схоже на іноземне, звідки Ви родом?

- З України, ось недавно відкрив свій філіал у цій країні, скоро повертатимуся на рідну землю.

- Отже, ми з вами земляки, - чоловік відчиняє двері, пропускає мене вперед, далі чекаємо ліфт. Видно гарний ремонт, немає пописаних стін.

- Для своїх можга й зробити знижку на п'ять відсотків, - не дуже й багато, поте підійде:)

- Але це дуже дивно, що сам керівник замінює працівника.

- Катю, - шикнув Андрій позаду.

- Нічого, юначе, - заходимо в ліфт і Козак натискає на десятий поверх. - Він мій друг, який мені допомагав, коли я був у його ситуації.

- Зрозуміло, - для мене це все одно залишається дивним, та ще ім'я знайоме, не можу пригадати, де саме чула. - А скільки Вам років? - мої манери покинули, вийшли з голови й пустилися танцювати гопака.

- Залишимо це у секреті, - суворо відповів містер.

Дзинь. Ми прибули на місце призначення і двері відчинилися. Виходимо з ліфту, а позаду Рятівник поїдає вбивчим поглядом. Аж спекотно стало. Козак відмикає двері, закохані за руки тримаються. Заходимо всередину. 

Коридор довгий і дуже темний як на мене. Чорні шпалери не пробуджують емоцій радості. І чим хлопці думали, коли обирали цю квартиру? Справа кімната рожевих кольорів, простора, є вікно. Далі йде спальна кімната, трішки більша за попередню, з великими вікнами, стіни чорно-білі, наче стадо зебр оселилося. Вид із вікна чудовий.

- Кейт, підемо глянемо на вітальню, - запропонував чоловік. Вона знаходиться напроти спальні, простора, панорамне вікно, диван по центру кімнати, телевізор.

- Гарно, але не зручно, - висловлюю свою думку.  - Не хочеться кожен день прибирати, витирати вікна від заляпів.

- Можна найняти хатню робітницю і ці вікна не так просто заляпати, - переконує продавець.

- Я полюбляю прибирати сама, давайте поглянемо кухню, - йду туди.

- Ось, мрія кожної домогосподині. Простора, - розказує чоловік, а я ходжу й оглядаю, Андрій з Данієлою залишилися у вітальні, - з сучасним кухонним приладдям. Дуже чудовий підібраний колір.

Стіни їдкого моркв'яною фарбою намальоана. Очі не кайфують від цього. Бе, бе й ще раз бе. Може це й комусь і подобається, проте це явно не для мене. Та ще на кухні немає вікна.

Йду у ванну кімнату. Серед усіх кімнат сподобалася саме ця. Біла плитка з легким коричневим кольором візерунки квіток. Дзеркало над умивальником. Проте я не хочу жити посеред унітазу й ванни, бо інші не припали до душі.

- Як Вам цей варіант? - цікавиться моєю думкою Козак.

- Ні, не для мене, сподіваюся інші два варіанта мене приємно здивують, - чесно зізналася, зітхнула.

- Чим квартира не сподобалася? - замикаючи двері, запитує  містер.

- Насамперед кольоровою гамою. потім панорамні вікна, у мене маленька донька, це явно не для нас, та, ще на кухні немає вікна.

- Зрозумів, - спускаємося всі на ліфті. - Другий варіант Вам точно сподобається. А Вам, Данієло, як?

- Моя думка як у Каті, - відказала дівчина.

Їхали двадцять хвилин на нове місце. Від цих квартир до Аненого дитячого садочка йти двадцять хвилин, що є дуже добрим, а до роботи пів години їзди. Тут гарний дитячий майданчик із різними гірками, гойдалками. Поки подобається.

- Тут закритий двір, є камери, - каже новий знайомий, - тому хвилюватися за дітей і дорогіцинними прикрасами не потрібно.

- Чудово, - заходить наша компанія у ліфт, цього разу на найвищий поверх будівлі - двадцятий.

Усередині квартири у світлих тонах коридор квартири. Дитяча кімната пуста без меблів, але з чудовими малюнками, є сучасні персонажі мультфільмів. Спальна прекрасна. Ванну кімнату можна зайти з двох сторін з коридору й спальні. Цікаво. Кухня шикарна як і вітальня. Усіх кімнатах є вікна, окрім ванної. 

Меблів немає у спальні, дитячій і вітальні. Проте це не критично. Я полюбила цю квартиру, навіть не хочу дивитися інший варіант. 

- Мені подобається, - промовила свої враження.

- І мені, - вигукнула Данієла. Це ще що означає?! Вона ж не буде зі мною боротися? Чи буде?

- Люба, - каже Рятівник, - погоджуюся квартира чудова й підійде для наших друзів.

- Ні, ти не зрозумів, - обурююється дівчина, - я хочу, щоб ми тут жили. Це квартира моєї мрії, - кружляє пару секунд по центру кімнати й зупиняється.

- Я перша сказала, що вона мені подобається, - звертаюся до неї, дивлюся грізним поглядом.

- Данієло, навіщо нам така велике житло? - підходить до  своєї дівчини хлопець і обіймає її позаду.