20

- Далі, - просить Принц, він вже закінчив мити посуд і сідає напроти й слухняно веде себе, щоб почути.

- Я познайомила його з моєю далекою сестрою. Вони почали зустрічатися, саме тоді й коли ми.  А потім вона завагітніла, народила дитину, а далі... Далі, а далі цю історію не можу продовжити. Та й ти просив про її батька розповісти. Він добрий, сміливий, не один раз врятував свою кохану, працьовитий, щирий. У дитинстві завжди придумував цікаві ігри. Все.

- Що все? - не вгамовується Влад. 

- Так, більше знати не потрібно. 

- Він знає, що у нього є дочка?

- Ні, - допиваю чай і кладу чашку на умивальник.

- Чому? - ніяк не може заспокоїтися хлопець.

-  Сам винен, - а то вже правда, нічого було подавати на розлучення.

- Так несправедливо. Хоч яким він не був, а має знати право знати, - десь я чула цю фразу.  - Хоча це дуже дивно, такого доброго хлопця описала. Цікаво, що він зробив.

- Давай не будемо далі продовжувати тему. 

- Гаразд, - підходить та обіймає

. Тепло й затишно. Нічого з ним не страшно. І хочеться, щоб не закінчувалося, хоч би пару хвилин би зупинився час і був тільки він для нас. Потім наші теплі вуста зустрічаються одним з одним.

Пристрасть панує. Його руки погладжують мою спину, а мої занурились у волоссі коханого. Д Ровго тривав спекотний поцілунок, на одну хвилину відірвались, щоб відновити дихання.

І знову наші губи  доторкнулись. І він несе на руках як наречену до спальні, акуратно кладе на ліжко.

- Ти ще не готова, - відірвавшись, від мене говорить, - потрібно ще часу.

- Владе, - обурююсь, - я хочу, хочу, - запевняю його. 

- Ні, зараз. Повір мені, теж, важко стримуватися, - цілує в щоку. - Я в душ, треба охолонути, спи. Скоро прийду, - й покинув кімнату. 

Може Принц правий? Якби переспали, то щоб було? Весілля? Я не хочу ставати на ті, самі граблі. У нас є ще не всі таємниці відкриті перед однин одним, а так більше могло загостритися.

Заснула, не дочекавшись, милого. Прокинулась раніше за Влада, пішла з дочкою на кухню, поїли. Чую звук відмикання замка дверей, виходжу у коридор, приїхала Мері.

- Доброго ранку! - привіталась із нею.

- Доброго, доброго. А я думала ви спите, а ви вже на ногах.

- Не всі, - константую факт.

- Владик ще тут? - запитує Мері, киваю головою. - Зрозуміла. Він знає?

- Ні. Скоро все дізнається.

Через тридцять хвилин прокинувся Принц, поснідав і поспішив на роботу, проте перед, цим сказав: '' - Даю цей день для роздуми, а завтра о п'ятій годині вечора чекаю відповідь у кафе '' Frog''. Поцілував у щоку й покинув квартиру.

Залишити все і поїхати з ним і Анею? Проте перед цим повинна сказати правду про дочку і про нашу колишню дружбу. Готова я? Точно готова? Він після цього схоче забрати Аню у мене?

Без неї я не можу. Або ж навпаки захоче позбутися її і мене за брехню. А може він не повірить, що дитина від нього? А-а-а-а-ааа-ааа. Ці думки цілий день лізуть у голову. От що відповісти йому завтра?

Всі говорять сказати Владові, для них, то просто, а ось мені ні. Страшно, страшно. Ще спитає, чому зразу йому не розповіла. Може на  це тільки сказати, що боялась як і зараз. Раптом після правди не схоче мати спільного зі мною, лише буде приходити до дитини.

Мені з коханим добре. Хочу бути з ним? Так, тому завтра спочатку розповім про Аню, а далі хай вирішить, що робити далі з цією інформацією.

Під час обіднього сну подзвонила Маша.

- Привіт, - привіталась вона. - Ти вчора дзвонила, але на роботі був великий завал, що після неї повечеряла й лягла спати.

- Привіт, як справи? - запитую.

- Добре, а ти що там? Прийняла рішення?

- Всі знають?

- Тільки я, Влад, Алан і Саша, а Даші він не довіряє, тому під суворою забороною їй знати, що ти даєш відповідь щодо ваших стосунків. 

- Зрозуміло. Вона ж вибачалась. Думаю більше Даша такого не зробить, - виправдовую подругу.

- Я їм, теж, саме говорила, а вони ні, ні. То що прийняла? А то ми з'їхали з теми.

- Так, скажу йому правду про дочку й якщо все пройде нормально, то ми втрьох поїдемо додому.

- Впевнена, що все пройде дуже добре. Правда трішки побурчить, але все одно не кине ні тебе, ні вашу дитину.

- Надіюсь, - невпевнено відповіла.

-  Зараз не час опускати руки, - підбадьорює Маша, - цей час вже давно мав наступити.

- Знаю, - сама винна, що затягнула з цим.

- Ось, а тепер розлабся, одягни шикарний наряд, щоб його ще більше підкорити.

- Гаразд, а ти що робити будеш?

- Збиратиму сумку, сьогодні вечером поїдемо до батьків чоловіка, щоб завтра раненько приступити до роботи.

- Зрозуміло, удачі тобі.

- Дякую, вона мені знадобиться. І тобі, теж, удачі.

- Дякую, бувай, а то скоро прокинеться Аня, потрібно її погодувати.

- Добре, бувай.

Через п'ять хвилин встала донька, погодувала її. А потім  я, Аня і тітка Мері пішли на вечірню прогулянку. Погода класна. Сонце гріє, але не так сильно як в обід.

Маленька зірочка спокійно лежить у колясці, їй подобається  прогулянка. Я і Мері сіли на лавку.

- Завтра він дізнається правду? - запитала родичка.

- Так,  ніщо не завадить, - як я тоді помилялась.

Повернувшись із прогулянки, почала готувати образ до завтрішнього вечора.  Поїли і лягли спати. Спала спокійно.

Так звикла спати з Владом, у його теплих обіймах. Сумую, сумую, дуже сильно. Протягом дня намагалася заспокоїтися, та все марно.

Хвилювання великою хвилею мене окутало з усіх сторін. Одягнула свою найкращу сукню у своєму гардеробі, нафарбувалась і розпустила своє руде довге волосся. Готова.

- Красуня, - промовила Мері, - удачі, - вона посидить з Анею, поки я буду на зустрічі.

- Таксі приїхало. Побажай мамі удачі, - звертаюсь до доньки, - твій батько любить нас.

 Я приїхала перша як того разу. Невже, історія повторюється? Ні, не може бути такого. Розглядаю декор кафе й відганяю від себе погані думки.