15

Через двадцять хвилин прийшов до нас Власов. І розпутував нитки, і коментував серіал.

- Не розумію, - каже він, - чому вона цілує цього хлопця, коли кохає іншого?

- Щоб подивитися на його реакцію, ревнощі, - відповідаю,  - дуже навіть зрозуміло.

- Дивно.

- Ні.

- Так, - не підливатиму більше масла у вогонь, хай вже так думає. - Може бойовик?

- Ні, сьогодні серіал, не цікаво, то не дивись, а розпутуй нитки, можеш це робити на кухні й там можеш дивитися свій улюблений жанр.

- Не бушуй, - закочую очі від його слів, - проте є плюс у твоєму реченні.

- Це ж який? - не розумію про він.

- Катя не заперечує, що не єдиний раз буде дивитися зі мною щось.

- Звідки така думка?

- Хтось сказав, що сьогодні серіал, а, отже, завтра можна те, що хочу я.

- Не було такого. Тобі завтра на роботу, тому фільма не буде.

- Побачимо, - Принц планує ще тут ночувати?

За розмовами не помітили як минула година. Прокинулась наша донька. Попросила Влада піти підігріти молоко, яке заздалегідь підготувала.

- Можна я? - запитує Власов, тримаючи, теплий напій у руках і дивититься своїми очима то на мене, то на Аню.

- А?

- Хочу погодувати дівчинку. Можна?

- Гаразд, - хай спробує, це, теж, його кровинка. Хлопець кладе бутилочку на стіл, підходить ближче і бере на руки маленьку зірочку, тоді йому дала напій. Гарна картинка люблячої родини. Після їжі гралися з Анею. Принц робив смішні гримаси на своєму обличчі, а недавно був серйозний чоловік, а тепер такий рідний, веселий, відкритий. Хочеться завжди бачити його як зараз.

Далі доглядав за дитиною Влад, доки готувала вечерю. Спочатку поїла я, після мене коханий. Приходиться робити по черзі, щоб малечу не залишати одну. Доки прибирла на кухні, то стало тихо. Не чути голосів. Прийшла, а там обоє сплять. Мило. Перекладаю дочку у її ліжечко, накриваю легкою  ковдрою. Лягаю біля Власова й роздивляюсь його обличчя. Рукою проводжу по чорнявому волоссю, далі по носі, губах.

- І як? - розплющує очі хлопець.

- Нічого, - повертаюсь у інший бік, він щойно прокинувся від моїх дотиків? Чи вдавав  що спить?

- А ти виходить пустунка, - обіймає рукою і притулив до свого міцного тіла. 

- Не правда.

- Правда.

- Ні.

- Так, - цілує в щоку й встає із ліжка, - піду прийму душ і повернуся.

Милий пішов у ванну кімнату. Через хвилину звук води стало чути. Стоп! А у нього є запасний одяг?

Влад

Встаю і повертаюсь на квартиру. Дощ зник, але свої сліди залишив. Багато калюж, увесь салон машини мокрий як і я сам. Заходжу  у кімнату, знімаю із себе одяг і йду у ванну кімнату, приймаю теплий душ. Дивлюсь після водних процедур у дзеркало й вдаряю по відображенню. Кулак тепер у крові, червоні каплі капають на білу підлогу, а інші течуть по руці. Розбив скло, уламки маленькі впали, а великі залишись на місці. Пішов на кухню обробляти рану спиртом, перев'язав її.

Одягнувся, довго сидів на ліжку, викликав майстрів, щоб поклали нове дзеркало й прибрали наслідки нещодавньої події. Незнаю як повідомити Каті про розлучення. По її очах останнім часом дуже видно, що вона, теж, думає про мене не як про друга, а щось більше. Наважуюсь на телефонний дзвінок.

- Алло. Мені потрібно з тобою зустрітись, - починаю перший розмову.

- Правда? Я, теж, маю чудову новину для тебе, - відповідає Кучерук.

- Добре. Тоді через годину чекаю у кафе біля будинку.

- Гаразд.

Натягую фальшиву посмішку й збираюсь на зустріч, яка переверне моє життя на всі триста шістдесят градусів. Катя прийшла перша, така радісна. Хочеться втекти разом із нею, де ніхто нас не знайде. Проте з мого боку до моїх батьків буде егоїстично. Я не добрий хлопець і чоловік для своєї ''фіктивної'' дружини.

- Привіт! - ще раз привіталась дівчина.

- Привіт. Вибач, потрібно було затриматись на роботі, - починаю брехати ще на початку нашої бесіди.

- Та нічого.

- Ти мала щось сказати.

- Ні, давай ти перший, - після моїх слів, навряд чи, схочеш сказати, що запланувала, можливо то могло б бути освідчення у коханні або навпаки, але тепер це залишиться таємницею.

- Знаєш я радий, що зустрів тебе, - кожне слово дається із важкістю, проте намагаюсь не подавати вигляду. - Дякую, що є у моєму житті.

- Постій, - перебиває Катя, - ти прощаєшся?

- Ні, - знову брехня, так прощаюсь, але не по своїй волі, повір, якщо встигну владнати з цим шлюбом із Монікою через рік. то обов'язково повернусь, що повернути, якщо не найдеш за цей час нове кохання.

- До чого такі слова?

- Не перебивай, а дай доказати.

- Добре, - погодилась, хвилюється.

- Я знайшов її.

- І хто ж вона?

- Моніка, - здивування намалювалось на обличчі моєї принцеси. - Вона перефарбувала волосся у свій справжній колір. Дівчина навіть принесла мені ту, саму річ, бо я сумнівався. Тому нам потрібно розлучитися через п'ять днів, щоб на святі моїх батьків прийти з нею, щоб усі знали, що вона моя дівчина. Хочу, щоб і ти прийшла, - останнє речення сказав не подумаючи.

- Я? Вибач, але мені потрібно йти, - й вибігла, то вже була остання наша зустріч, яка переросте у місяці розлуки. Почався дощ, напевне погода пооказує як боляче моїй коханій, важко й цю біль зробив я. Телефонний дзвінок перериває від думок.

- Алло, - відвовідаю.

- Ти не послухався, - каже Моніка, - й все таки зустрівся із нею. Проте бачила Катю у сльозах, тому, любий, - кривлюсь, коли вона до мене так звернулась, стискаю міцно слухавку від злості, - більше не побачиш Кучерук, документи на розлучення будете підписувати через адвокатів. До зустрічі, - і вимкнула слухавку.

На душі пусто. Повертаюсь додому. Не роздягаючись, лягаю на ліжко й миттєво засипаю. Прокинувся, встаю, щоб змінити одежу, відкриваючи шкаф бачу, що Катериних речей немає, у ванній кімнаті, теж, зникли маски для обличчя, шампунь, зубна щітка. Ніби й не було тут зі мною нікого. Йду в магазин, купляю алкоголь і закуски до нього. Вдома напиваюсь і знову засинаю.