12

- Що? - якісь копромат на мене?

 - Ось, - кладе в мої руки документи. 

Читаю очима слова. І не можу повірити звідки вона дістала цей договір. У ньому написано про свівпрацю мого батька з татом Моніки. Він заключався, коли ще вони дружили між собою. Потім партнеру захотілося вести бізнес не чесним шляхом і цим підставив  батька перед клієнтами і поліцією. 

Після цього родич порвав усі зв'язки із зрадником і про один делікатний пункт документа забули. Там йдеться про одруження дітей, тобто мене й Моніки, якщо цієї умови не буде виконано, то одна з сторін втратить половину акцій, навіть якщо у кожного буде свій окремий бізнес. І не хвилює, чи вони одружились, чи мають дітей від інших, мають розлучитися і в річницю дружби зіграти весілля. 

Батько про це розповідав і говорив, що його колишній друг може з'явитися і пред' явити договір у знак програшу, якщо я не схочу виконати цю дію. Тому тоді він був проти Каті й нашого весілля, казав, що потім буду сильно страждати й болітиме серце, й розум, що прийняти важливе рішення: кохана чи сімейний бізнес рятувати. 

З часом батьки побачили, що наше кохання сильне й запевнили, що придумають вирішення проблеми, а поки ми жили теперішнім.

 - Ми один одного не любимо, - говорю до Моніки, - навіщо мучитися? 

- Я кохаю тебе, - відповіла дівчина.

 - А я тебе ні, а іншу. Як будеш жити зі мною, знаючи, що кохана людина любить іншу жінку й не зможе забути її? 

- Через декілька чи днів, чи місяців, чи років забудеш про неї і з'являється почуття до мене.

 - Фільми передивилась? Такого не буде, тут справжнє життя, а не гра за сценарієм.

 - Проте, любий, - кладе руку свою на мою, швидко забираю долоню від її дротиків, - ти, ж не хочеш, щоб постраждав бізнес батька, який відновлювався з нуля, після підстави мого тата. 

- Замовчи! Він не людина, а чудовисько, яке піклується лише про себе. 

- У тебе є час до вечора, - встає і знизу до верху дивиться на мене й промовляє:

 - І ще одне після сказаного рішення, а ми обоє знаємо, яке воно буде, більше ти не зустрінешся із Катею, навіть розлучатися будете через посередників, - й пішла, цокотівши, своїми каблуками. 

Злість накриває повністю. Якого біса? Якого диявола в саме такий момент і час, коли закохався, і мав зізнатися в почуттях. Сідаю у машину і їду до батьківського дому. Газую, велика швидкість, добре, що не було пішоходів, а то міг не помітити й зробити ДТП. На декілька світлофорів їхав на червоний. Багато штрафів заробив, але вже на місці. Залишив автомобіль на подвір'ї, йду всередину будинку. З великим гуртом відчиняю двері, що мама вийшла з кухні:

- Синок, щось трапилось?

- Батько у кабінеті? - проігнорував питання неньки й злісним голосом запитав, вона кивнула й я швиденько піднімаюсь по сходах. Не стукавши, заходжу в кімнату й зачиняю двері.

- Зачекайте, хвилинку, - звернувся тато до колег, вимкнув мікрафон на ноутбуці, комусь я завадив проводити відеоконференцію. 

 - Хвилини буде замало, - буркнув до родича.

- Вийди й не наводь на сварку, - йому, теж, не сподобався мій тон. 

- Закінчуй зустрічиш і будемо вирішувати проблему, - більш спокійніше сказав.

- Це не зачекає?

- Це терміново!

- Продовжимо, - ввікнув мікрофон Власов старший, - завтра. На сьогодні все. Бувайте. То що трапилось?

- Так, дуже, дуже, серйозне.

- Не тягни кота за хвоста.

- Договір.

- Який?

- Той, про який ти повинен був потурбуватися, що він не завадив моїй новоствореній родині.

 - Хто приходив?

- Моніка.

-  Це хто?

- Моя однокласниця і дочка твого старого другу, - сідаю у крісло, - і як недавно виявлилось ще вона моя подруга з мого дитинства, яку довго шукав. Стверджує, що я обов'язково зроблю її умови. Але не хочу й не буду.

- Ти повинен!

- Що? 

- Погодишся на їх умови й все буде в шоколаді, у цьому немає нічого страшного.

- Ні, не кохаю Моніку.

- А кого?

- Свою дружину.

- Фіктивну, - а як він дізнався? - Думаєш, що я не маю зв'язків? Все знаю. Про те, що ти запропонував Каті гроші за таку прекрасну роль грати спочатку дівчину, потім наречену й дружину. Хоч я не молодий, але усе достовірно провіряю.

- Коли дізнався?

- На весіллі прийшов лист, що мене обманює власний син. Не повірив зразу. Проте ці листи не припинялись приходити. 

- І ти все таки вирішив достовіритися, - хто видав таємницю? Мало хто знав. Хто зрадник?

- Так, тому ти нічого не втратиш. Усі вуха жужав як хрущ про дівчинку з рудоволосим волоссям, що знайдеш і вона стане твоєю дружиною. Отже, і бізнес не втратимо, і кохання, синку, знайшов. Одні лиш плюси, так чому піднімати шум?

- Пізно, я закохався у дружину й не хочу її втрачати. Байдуже мені хто моє перше кохання, - говорю твердо з нотами глибоких почуттів, - байдуже, байдуже. Так, спочатку була гра й хотіввіднайти ту, про яку забув. Проте, проте зараз не має значення. Кохаю Катю такою якою вона є. Коли бачу її посмішку, то одразу моє серце починає танцювати пристрасне танго. Люблю чудові очі, волосся. Так, у неї, теж, руде волосся, але не тільки за зовнішність покохав. За доброту, чесність, сміливість і ще багато якостей прекрасних, які подобаються. Мій розум у тумані, коли поряд вона. Ревную дружину, не хочу, щоб до неї залицялися інші хлопці чи чоловіки. Постійно хочеться обіймати її й не відпускати, щоб не образили.

- Не вірю, знову влаштовуєш спектакель, більше на це не поведусь, - встає з крісла й повертається в сторону вікна, - зрозумій, ти, нічого не втратиш.

- Батьку, - падаю на коліна, - прошу вирішити справу з договором, але без мого розлучення, - повертається до мене.

- Настільки любиш, що готовий втратити гідність? Сміливо, а тепер встань.

- Ні, доки не скажеш, що віриш у мої почуття і ніякого розлучення не буде.

- Встань! - крикнув тато, що аж вікна зригнулись від його голосу й навіть почула мама, яка прибігла у фартуху із забрудненим обличчям і руками мукою.