8

Знайомий голос пролунав під вухом. Чи то мені так здалось? Ні, все правильно. Парфуми й тембр його. Юнак сідає напроти.

- Давно не бачились, - сказав Влад.

- Хіба ти не полетів? - запитала.

- Так хочеться цього? - відповів у своїй манері хлопець.

- Що робиш тут?

 - Не всі ж карти відкривати одразу. По роботі, тобі ж мали розказати подруги.

- Хм, чого б це мені обговорювати з ними твоє життя?

- Можливо тому, що ми були одружені або цікавитися як справи у друга.

- Не було бажання.

- Кажеш про байдужість, але сама запитала чи я не поїхав. Щось приховуєш, - багато чого. проте тобі знати не слід знати. Офіціант приніс замовлення. - І ще одну чашечку кави, - хлопчина кивнув і пішов до барної стійки. 

- Даша говорила, що ти в Україні. А тут здивувалася, та ще сказав, що попалась. Чому? 

- То просто слова, не сприймай  усе буквально. Доречі, смачного.

- Дякую, то може поясниш чого тут?

- По ро-бо-ті, ще раз повторюю, прилетів щойно й забіг у кафе, а тут знайоме обличчя. Не хвилюйся, не переслідую. Із пройдешнім!

- А? - не зрозуміла.

- День народження вчора.

- Дякую, за привітання.

- Зрозуміло чому вони не хотіли їхати зі мною, правильні мої здогадки?

- Так.

- Чому я залишився без запрошення? Здавалось, що після тієї ситуації у нас покращились стосунки, проте знову змінила манеру спілкування. 

- Мені вже час йти, - підіймаюсь із стільця.

- Почекай, коли ж в однакову сторону.

 Розрахувалася на касі й попрямувала до назначеного місця зустрічі. Слідом за мною йшов Принц. Друзі вже чекали. Помахала їм рукою, а на їх поглядах здивування. Причиною, якою став Власов.

- Привіт! - привіталась з усіма.

- Привіт, - пролунало в один голос у відповідь від компанії.

- Чому такі вирази обличчя? - запитав колишній чоловік.

- Так не звично бачити вас удвох, - сказав Алан.

- Погоджуюсь. Ви знову разом? - запитала Даша.

- Ні.

- Так, - сказали в одночас з Владом.

- Не зрозуміли, - говорять подруги, Принц обіймає за талію, намагаюсь забрати його руки, а він ще більше притуляє до чоловічого тіла.

- Ми Вирішили все почати з початку, - оповістив Власов.

- Що правда? - здивовано Саша запитав. А я в мимовільному шоці від слів колишнього.

- Звісно брехня, - відповідаю й відштовхую хлопця.

- Не жартуйте так, - сказала Даша.

Попрощалась із хлопцями,  а Влад із дівчатами. А потім навпаки.

- А може прада слід попробувати? - біля вуха, пошепки під час обіймів, запитує Маша. - Він залишиться тут на кілька місяців, учора дізналася від Алана, - й підморгнула.

- Приїжджайте ще, - кажу друзям.

- Підвезти? - запитав Принц, коли вийшли з аеропорту.

- Ні, - відповіла й очима шукаю таксі. 

- Ти станеш моєю дружиною?

- Ні, більше ні на які фіктивні стосунки не погоджуюсь.

- А якщо по-справжньому?

- Ти що султан?

- Тобто?

- Багато дружин заборонено мати, - подаю знак таксі, яке вже під'їжджає до нас.

- Тільки це зупиняє? Навіть якщо я...

- Навіть якщо, - перебиваю, - будеш розлучений, не б погодилась, - сідаю в машину.

- Я все одно поверну тебе, - почула вслід, коли зачиняла дверцята автомобіля.

Що на нього найшло? Хотів бути друзями, а тут раптом робить пропозицію. Знову якийсь план? Не подобається, що він тут. Чому? Чому? Чому в це саме місто те, що я? Дощ йти ще раз. Приїхала й зразу пішла до доньки годувати доньку.  Далі гралась із нею,тітка варила вечерю.

Розповіла їй про зустріч із Принцом. Вона думає, що це доля, яка нас постйно зводить. А мені здається, що Влаж переслідує. Батьки і друзі після польоту подзвонили й сказали, що добре приземлились. Підготувала воду для купання Ані. І за допомогою Мері помила маленьке диво. Зробила їй ще СПА процедури й почала вкладати спати дочку.

Дитина прокинулась ні світ, ні зоря. Плакала, подивилась підгузник чистий, тому почала годувати її. Трішки погралась зі мною і знову вона бачила солодкі сни. Я вже вирішила ввімкнути серіал на ноутбуці й з дуже тихою гучністю. Потім після одної серії пішла робити на сніданок млинці. Погода краща, якщо порівнювати із вчорашньою. Тітка пішла сьогодні на дівочу вечірку з своїми подругами-однолітками.

- У нас по плану сніданок, далі спортзал, - ділилась родичка перед тим, як піти, - після нього обід, караоке й клуб для танців. Запалимо вечірку!

- Гарного дня, - побажала Мері.

Прогулянка як завжди по плану. Похмуро, але обіцяли синоптики, що без опадів. Але навсяк випадок узяла дощовик для себе й доньки, який був у комплекті з коляскою. Через дві години повертались назад на квартиру.

Підходжу до під'зду й невірю своїм очам. Там стоїть Влад біля машини, якою хотів учора підвезти. Що він  забув у цій місцевості? Ховатися пізно. Ми зустрілились поглядами, йдемо на зустріч один одному. Одягнений у джинси синьогго кольору й білу футболку без надписів. У руках тримає букет квітів.  Долоні спітніли, ноги трусятся. Невже Принц дізнався? Заперечувати чи підвердити правду?

- Привіт! - привітався Власов.

- При-віт, - що з моїм голосом? Слово прозвучало з нотками страху.

- Де твоя сміливість? День тому не була така.

- Та просто не звично тут тебе бачити, - на цей раз ніби вийшло сказати як зазвичай.

Хотів привітати з днем народження.

- Учора  це зробив.

- Так, але без подарунка, ось, - простягає букет.

-  У мене руки зайняті.

- Хлопчик чи дівчинка? - задав питання на яке міг отримати відповідь пару місяців назад у відповідь.

- Дівчинка, - спокійно, спокійно, усе гаразд, ніби незнає.

- Чудова племіниця, - промовив, коли заглянув у коляску.

Стоп! Хто? Звідки в тебе така інформація?

- Ага, - погодилась.

- Я запитав у твоїх батьків, де живеш і приїхав із подарунком і по племіницю не забув.