Розділ 1. Послання та два флакони

Знайти за шість днів мадемуазель, яка погодиться на фіктивний шлюб і фіктивний медовий місяць у занедбаному маєтку в глушині? Для Поля ван-Ельста з його чарівністю та його вірним професійним помічником-юристом — не проблема. Проблеми почнуться згодом, коли в фіктивної дружини з’являться зовсім не фіктивні умови…

Дорогі читачі, ви зараз у другій частині веселої романтичної історії «Дружина з умовами…», і якщо ви ще не знайомі з першою частиною — перейдіть за посиланням в анотації.

А ми продовжуємо…

Розділ 1. Послання та два флакони

У Наталі навіть не залишалося сил гадати, що ж виявиться в цій рожевій з перламутровим відливом коробці — вона просто не зводила очей з Поля, який знімав кришку. Мить — і погляду відкрився таємничий вміст. Усередині, немов у скриньці з коштовностями, акуратно лежали два флакони. Один — з тонкого прозорого скла, мов кришталь, що сяяв гранями. Інший — матовий, міцний, з теплим бурштиновим відтінком. Між ними — записка, складена учетверо й акуратно перев’язана тонкою шовковою стрічкою.

— Чудовий набір для отрути та протиотрути, — пробурмотів Антуан, чи то жартома, чи то як застереження.

Правду кажучи, вміст прозорого флакона більше нагадував дрібний пісок, аніж отруту.

Поль насамперед узявся за записку. Розв’язав стрічку, розгорнув аркуш — і на мить завмер, ковзаючи поглядом по рядках. Уже вдруге за останній час йому доводилося читати вголос.

О вельмишановна мадам Валері ван-Ельст,

з глибокою повагою пише вам Амір Амару Сарадж, син того самого Амару, чий погляд колись освітився світлом вашої юності.

Я виконую останню волю мого батька, хай спочиває його душа у садах вічності. Він багато років зберігав у серці спогад про вас, як мандрівник зберігає в пам’яті тінь пальми в полуденну спеку.

Батько поклявся, що щойно неймовірна Тінь-Серця знову розквітне — він виконає свою давню обіцянку й надішле вам насіння цієї дивовижної рослини, що квітне лише раз на століття, а подеколи й рідше. На жаль, милість часу не дочекалася батька — і він не встиг стати свідком того рідкісного цвітіння.

Але не далі як місяць тому, після довгих років очікувань, я на власні очі побачив квітку Тіні-Серця, що розпустилася під сріблястим світлом північного місяця. І ось, нині, за знаком долі, насіння дозріло.

В непрозорому флаконі ви знайдете ці зернята, народжені з таємниці й часу. В іншому — трохи нашої землі, зігрітої сонцем Ель-Хасси й напоєної ароматами пряних вітрів. Наші старійшини кажуть, що лише в ній насіння може прорости.

Та знайте, о достойна, що плоди Тіні-Серця прекрасні, але небезпечні: насіння отруйне, як і все, що з нього проросте. Тому прошу — будьте обачні, як мандрівник, що крокує хитким мостом над прірвою.

Нехай буде з вами благословення Всевишнього і слава ваших предків.

З глибокою повагою,
Амір Амару Сарадж

Після останнього рядка в кімнаті запанувала тиша. Здавалося, навіть дрова в каміні перестали потріскувати.

Наталі була у владі сильних емоцій. Історія давнього кохання, яке дивовижним чином жило, попри час і відстань, зворушила її. А найбільшим потрясінням стало усвідомлення, що Тінь-Серця — справжня рослина, а зовсім не легенда. Але й історія цієї квітки виявилася набагато загадковішою й небезпечнішою, ніж їй здавалося раніше.

Поль мовчки відклав записку на стіл і обережно взяв прозорий флакон. Усередині справді був пісок — золотаво-сірий, дрібний, з вкрапленнями чогось червонуватого. Напевно, це та сама «земля Ель-Хасси».

— Виходить, у другому флаконі — насіння, — зробив Антуан цілком логічний висновок.

— Причому — отруйне, — зауважила Віола з легкою тривогою в голосі. — В одній книзі я читала, як героїня посадила невідоме насіння, випадково знайдене в старій амфорі, — і до ранку все її помешкання обплело отруйне в’юнке зілля.

Наталі всміхнулася, хоча в горлі все ще стояв клубок. Це ж Віола — переходить від романтичного захоплення до настороженості за одну мить.

А потім Наталі відчула на собі погляд Поля. Багатозначний погляд. Він, безумовно, теж звернув увагу на назву рослини, насіння якої лежало в другому флаконі. Його, мабуть, теж мучило тепер питання: що такого особливого є в Тіні-Серця, що її насіння можна чекати понад століття?

Він ледь помітно усміхнувся. Загадково й багатообіцяюче. І Наталі зрозуміла — він цілком поділяє її бажання. Якими б небезпечними не були ці насінини і сама рослина — вони їх висадять.