11. Андрій. Прощання і зустріч.

Цілувати її було дуже приємно. Я не памʼятаю, коли відчував щось подібне під час простого поцілунку. Жарти-жартами, але насправді я дуже переживав, що Віта відмовить, і що від мене їй потрібні тільки мої знання англійської. Вона завжди була дуже цілеспрямованою... 

Коли я відірвався від її губ і наші погляди зустрілись, я побачив, що вона виглядала щасливою, і це змусило мене усміхнутись:

— Як тобі такі обовʼязки?

— Головне щоб ти не забув про свої, — Віта засміялась. — Мені все ще треба покращити англійську, написати той проект...

— Ми все зробимо, — я взяв її за руку і зазирнув в очі. — Не переживай...

— Пробачте, ми вже скоро зачиняємось, — сказала нам офіціантка. 

— Добре, принесіть, будь ласка, рахунок...

***

Коли ми вже підʼїхали до гуртожитку, я зрозумів, що не хочу її відпускати. І мова йшла не тільки про цей вечір. Я не хотів відпускати її до Англії, не хотів, щоб вона виграла той грант і покинула мене тоді, коли ми ще тільки-тільки почали бути разом.

Це, певно, неправильно. Я ж маю бажати їй успіху, хіба ні? Це і є кохання? 

— Ну, я піду? — Віта подивилась на мене. 

— Завтра зустрінемось? — я взяв її за руку і зазирнув в очі. — Може, прийдеш до мене?

— До тебе? Прямо завтра?... — Віта, здається, почервоніла. 

— Ну нам же треба займатись англійською, — я знизав плечима. 

— А, англійська, так... Ну спочатку треба доздати заліки та екзамени, вже трохи лишилось, — сказала Віта. — Ми і так один вечір пробайдикували. Постарайся нічого не завалити. 

— Не завалю, — я усміхнувся. — Я так багато на пари не ходив з першого курсу. Навіть якщо не буду готуватись — щось все одно напишу. 

— Теж правда, — Віта кивнула і подивилась на двері машини, а потім на мене. 

— Можна, я поцілую тебе на прощання? — запитав я пошепки, знов зазирнувши їй в очі. 

— Можна... — вона кивнула і знов почервоніла. 

Я усміхнувся і подався вперед, прикриваючи очі і торкаючись губами її губ. Ніжно і обережно, я хотів вивчати її, розгадувати, підтримувати, стати незамінним... 

Відриватись від її губ не хотілось, не хотілось відпускати її зараз, але я знав, що вона не погодиться залишитись зі мною на ніч. Ми ж ще тільки почали зустрічатись... Я не хочу, щоб вона подумала, що я вітряний... 

Тому я все ж відпустив її.

Вона розплющила очі, і наші погляди знов зустрілись.

— Ти така красива... — я усміхнувся.

— Андрію, припини, — вона забрала пасмо волосся за вухо і знов почервоніла. Однак все одно усміхалась.

— Завтра заїду за тобою, поїдемо на обід, а потім — займатись, добре? — запитав я її. 

— Добре... — Віта кивнула. — Я піду... 

— Ага, — я теж кивнув, але не відпускав її руки.

— Рука, — вона усміхнулась.

— Не хочу тебе відпускати, — тихо сказав я і до того, як вона щось сказала, продовжив.  — Але треба. А то не виспишся ще, і будеш завтра як сонна муха. А мені тобі ще викладати англійську. 

— Тоді до зустрічі?

— Так, до зустрічі... 

***

Перед нашим заняттям я готувався, як міг. Мені дуже хотілось, щоб Віта побачила, що я розумний, не зважаючи на мій рейтинг в універі. Я передивився декілька фільмів, а ще переглянув різну спеціалізовану літературу. По суті це мало бути наше перше побачення... Хоча чи можна назвати побаченням спільні заняття? 

В будь-якому разі, я хотів все зробити за найвищим розрядом, тому коли приїхав за нею, то все ще трохи хвилювався. 

Спочатку ми планували зустрітись в обід, але у Віти щось там не вийшло і вона попросила трохи перенести зустріч. Так вийшло, що ми зустрілись аж о пʼятій. 

Віта вийшла вчасно: вона взагалі виявилась дуже пунктуальною. Я вийшов з машини і відчинив перед нею дверцята, як вчора.

— Та я й сама можу, тим паче, ми ж не на прийом їдемо, — весело сказала вона, сідаючи всередину.

— І що, я хочу оточити тебе турботою, хіба це погано? — я усміхнувся, а Віта почервоніла. — Добре, я теж сідаю...

На цих словах я зачинив дверцята, обійшов машину і сів за кермо.

— А де ми будемо займатись? — запитала мене Віта.

— Ну, я спочатку думав про кафе, але зараз вирішив, що краще буде поїхати до моєї квартири. Там буде зручніше, ніхто не відволіче. А ще ми можемо замовити якусь смачну їжу, що скажеш? — я подивився на неї. 

***

Привіт, як вам глава? Діліться враженнями, для нас це дуже важливо)) 
k7x4sPp9 "Їхні таємні бажання"

Коментуйте гарно і будуть ще призи...))