1. Андрій. Обман і пропозиція.

— Андрію, сину, чому ти тут, а не з родиною? — батько таки знайшов мене на веранді будинку і подивився на цигарку в моїх руках. — Знов палиш? — він невдоволено насупив брови. 

— А в чому проблема? — я зробив чергову затяжку айкоса, а потім видихнув дим у прочинене вікно. — Я ж не твоя головна надія і все таке, для цього у тебе Матвій є. Я всього лише син твоєї коханки, спустись з небес на землю. 

— Припини грубіянити! — гримнув на мене він. — Те, що ти народився не у шлюбі, ніколи не означає, що я не люблю тебе чи не визнаю, хіба ні? Ти завжди був і будеш бажаним гостем в моєму домі. 

— Ага, авжеж, — я знов затягнувся. — І головне слово тут «гостем». І, до речі, доволі рідким. А бажаним хіба що для тебе. Твоя дружина і Матвій точно іншої думки.

— Олеся вже змирилась, вона нормально до тебе ставиться, — хмикнув батько. — А Матвій...  Згадай, що сталось на прийомі рік тому, — він схрестив руки на грудях. — Ти напився і переспав з донькою мого головного бізнес-партнера, а вона йому так подобалась... Авжеж, він не буде тебе любити!

— Хіба ти тоді не казав нам з Матвієм справити на неї враження? — я самовдоволено усміхнувся. — Я, без сумніву, справив його!

— Вона подобалась Матвію, — повторив він ще раз. 

— Та йому подобається будь-яка, на яку ти пальцем тикнеш, — хмикнув я. — Аж зі штанів вистрибує, щоб тобі догодити. 

— А ще він добре навчається, — додав батько. — І дівчина в нього вже є. 

— І давно? — хмикнув я. 

Ми з Матвієм були однолітками, між нашими днями народження було всього вісім днів. 

В молодості батько зустрічався з моєю матірʼю, вони були разом з універу, але одного разу напився на вечірці на корпоративі на своїй першій роботі... Донька шефа, з якою він  тоді випадково переспав, завагітніла, а він, так як сам зростав без батька, взяв на себе відповідальність. 

Батько ніколи не любив свою дружину Олесю, завжди любив тільки мою матір. Але мати... Саме тоді, коли він прийшов її кидати, вона йому нічого не сказала. Не хотіла тримати його дитиною, як це зробила її суперниця. Вона завжди була гордою і самодостатньою... 

—...Десь так, але я не знаю, хто вона, хоч він і сказав, що я її знаю... — почув я краєм вуха. — Андрію, ти слухаєш?

— Ні, — я похитав головою. — Авжеж, не слухаю. Мені взагалі не цікаво слухати про Матвія. 

— Певно, тобі вже час починати серйозні стосунки, — несподівано сказав батько. — Вирішено, на прийомі познайомлю тебе з декількома гарними молодими дівчатами з найвпливовіших і найбагатших родин Києва. Раз вже ти повернувся сюди і магістратуру закінчуєш в Києві, то вже можна і почати підшукувати когось підходящого... 

— Я не шукаю серйозних стосунків, — я знизав плечима. 

— А мене мало цікавить, що ти шукаєш, — раптом сказав він жорсткіше. — Ти будеш робити те, що тобі кажуть. Я не дозволю тобі запороти своє майбутнє, як ти вже зробив з американським вишем. Добре, що хоч тут бакалавра дають завершити... Тож вчись, знайомся з важливими людьми і просто не доставляй проблем. Тоді все буде добре, все нормалізується. Будеш як Матвій і... 

— О, знов Матвій, — я перебив батька. — З роллю мого батька не вийшло, то ти увімкнув боса. Ну хоч там впорався, як треба, я дуже радий за тебе!

— Андрію, ти...!

— Ви можете хоч сьогодні не собачитись? — раптом почули ми голос Матвія, який також вийшов на лоджію.

— Матвію, ти вже тут? Прийшов? — усміхнувся батько. 

— Ти не казав, що Андрій прийде, — брат скривився, вимовляючи моє імʼя. 

— Залишу вас наодинці, — сказав батько і одразу ж покинув веранду, дійсно залишивши нас. 

Я дістав з кишені електронну цигарку і знов затягнувся. Відвернувся до вікна, сподіваючись, що Матвій піде так само, як щойно зробив батько. Але Матвій нікуди не поспішав. Він бісив мене навіть більше, ніж одногрупниця-ботанка Віта...

— Я тобі і шматочку свого спадку не дам, — заявив він. 

— Ніби мені треба той спадок, — хмикнув я, роблячи чергову затяжку. 

— Ненавиджу тебе, — сказав він, дивлячись на мене з ненавистю в очах. — Якби не ти, моє життя і моя родина... Ми всі були б щасливі.

— Можу сказати тобі абсолютно те ж саме, — я знизав плечима. — Хоча ні, обманюю. Мені і так непогано. 

— Ти ніколи не будеш надійною опорою батькові. Тому сподіваюсь, ти й далі не станеш зазіхати на те, що тобі жодним чином не належить, — Матвій став біля мене. — Батько досяг усього тільки завдяки моїй мамі і моєму діду. Якби не вони...

— Заспокойся, братику, мені твій спадок до одного місця. І ті дівки-доньки бізнесменів мене теж не цікавлять, — хмикнув я, коли мені в голову прийшла одна дуже цікава ідея, як позлити цих двох, які весь час псують мені життя. — І взагалі, знаєш, я ж батька обманув. Є в мене дівчина. Але не буду про неї розповідати, краще — покажу на твоєму дні народження!.. 

***

Авжеж, все, що я сказав брату, було неправдою. Я взяв собі за правило спати з кожною тільки один раз. І обовʼязково з усіма засобами контрацепції. Я не буду, як батько, не матиму ніяких неочікуваних дітей. А ще — ніяких серйозних стосунків. І в жодному разі ніяких договірних шлюбів. Тому мені дійсно треба знайти когось на цю кляту вечірку...