Глава 5

Третє побачення планували з урахуванням прогнозу погоди, бо то вже нікуди не годиться. 

- Привіт, - подзвонив Вадим. - Знову на вулиці? – в його голосі проглядалася тонка іронічна нитка.

- Ні, то вже навряд. Давай краще підемо повечеряти в смачному ресторані, - подала більш цікаву і доречну ідею побачення. Так, банально до скреготу зубів, зате класика завжди в тренді.

- Добре, я можу заїхати до тебе, щоб забрати, - запропонував він. А чому я маю відмовлятися? Емансипація діло важливе та келих сухого вина до стейку не менш важливо в насолоді життя молодої дівчини. А фемінізм трохи почекає, до влучнішого моменту прояву. 

- Я адресу тобі скину повідомленням, до зустрічі, - додала на останок і відключилася.

Сьогодні ще попрацюю над одним ескізом, так він мені сподобався, хочу довершити образ.

Не счулася, як настав час Х, а я ще не зібрана! 

На швидкоруч підправила макіяж (я віддаю перевагу стриманому і не яскравому), застрибнула в сукню (добре, що тут, в арендованій квартирі, є певний запас моїх особистих ранніх робіт), волосся розчесала і поглянула в дзеркало. 

Молода і дуже цікава дівчинка в ньому посміхалася до мене. Гарно бути молодою, а гарною молодою ще краще)

Пікнув телефон, вказуючи на мого партнера по побаченнях, що чекав знизу.

Я захватила сумку, взула туфельки на невеличких підборах і побігла на зустріч.

До речі, мамуся моя ходить вже тиждень в хорошому настрої, я підозрюю дві причини – радіє за втілення свого плану по відношенню до бідної мене, або… чергове кохання.

Сподіваюся, що другий варіант, тоді фокус зміститься на нову жертву чоловічої статі і я врятована!

Вадим стояв біля чорного порше і посміхався мені. 

Гарний чоловік.

Статний. Харизматичний. З сильною енергетикою. На такого хочеться дивитися, хочеться йому довірити свою безпеку і передати всі складнощі та проблеми.

Але воно мені не потрібно.

На красу на побаченнях один раз на тиждень подивлюся, щодо безпеки – є чудові охоронні організації та й будинок мами на сигналці, а щодо складнощів… Мені в житті пощастило, потенційна нестача коштів – це єдина складність, що видніється на горизонті і прагне перетворитися в проблему. 

Одна надія на Вадима, а вже потім на Надію. 

- Ти сьогодні дуже стильно виглядаєш, - своєрідний комплімент пролунав в мою адресу. Тобто минулого разу було не стильно? – Без пір’я і епатажу. Тобі личить звичайний одяг.

Це мій шедевр щойно «звичайним» назвали??? Образи дівчат хоч епатажними обізвали, а моє класичне вбрання принизили до статусу масмаркета.

Працювати і працювати… Час брати мастер-класи в подруг, здається.

- Дякую, - мявкнула, сідаючи в машину, - Ти теж, як завжди, в нудному сірому костюмі. В тебе є якісь інші кольори в гардеробі? – ну а що? Помста вона хоч і подається холодною та не в мене, я ж потім і забути можу. Дуже відходлива, тому кую залізо, так би мовити.

- Є ще чорні і сині, - не піддався Вадим на мої дитячі провокації. – Поїхали, Надіє в Надію, ти була раніше в цьому закладі? – я ж хотіла банальщини, от і маю…

- Звичайно, - мене туди всі мої більш-менш фінансово спроможні хлопці водили. Всі. Без винятку. І статистика невтішна, маю зазначити. 

- Що будеш замовляти? – чоловік напроти глянув на мене, а я навіть підвисла трохи від його погляду. Так, справді красивий, хоч і не класичною красою. І тіло що треба, трохи підкормити і буде ідеальним.

- Я люблю м’ясні страви, хочу стейк з овочами на грилі під сухе вино, - ми сиділи в окремій ніші, що додавало затишку та усамітнення.

- Мені те саме, тільки без вина, будь ласка. Я відлучуся на хвилину, потрібно передзвонити по робочому питанню. 

Встав і пішов. 

Ну нормально, хіба так з леді вчиняють?

Офіціантка прийняла замовлення, а я сиджу. Вже минуло 20 хвилин, між іншим! 

Який наречений, таке і побачення!

- Вибач, - прийшов ніби нічого і не відбулося і ніхто мене майже на пів години не кидав на самоті. – Скільки безвідповідальних людей, говорять одне, а по факту роблять інше. Нікому немає віри, все самому потрібно робити. 

- Так, безвідповідальність – це погано… – ні на що не натякаю, просто трохи образилася.

Та йому, здається, до одного місця мої натяки, а може взагалі ні до якого місця. Що за байдужий хлопець?

- Ти, до речі, попрацюй з тайм-менеджментом, а то домовляєшся про зустріч і дозволяєш собі спізнитися, - відчитали на рівному місці. А я ж ще й ображена на додачу. Тепер образа в квадраті? Чи подвійна образа? 

Сиджу.

Мовчу.

- Ти стейки замовила? – Вадим достатньо мовчазний по своїй природі, наскільки я зрозуміла, а тут, бачиш, розійшовся. 

Я ж продовжую тримати паузу. Горда та незламна.

- О, а ось і вечеря, смачного, Надю, - до лампочки йому всі ті мої образи, сів і їсть спокійненько.